Слава Ісусу Христу!
Дорогі брати і сестри!
Коли нам важко, ми особливо потребуємо відчути, що поруч є той, хто нас любить. Дитина шукає маминих обіймів. Доросла людина чекає доброго слова, підтримки, чиєїсь присутності. А в молитві ми часто звертаємося до Пресвятої Богородиці: «Мати Божа, покрий нас. Заступися за наших дітей. Захисти тих, кого ми любимо».
У цих проханнях — наша довіра до Матері, яка знає людський біль і молиться за нас перед своїм Сином.
Свято Покрови спонукає замислитися: що означає бути під опікою Богородиці? Чому навіть тоді, коли ми молимося, у житті залишаються страждання? Чому хворіють діти, чому родини переживають втрати, чому на нашій землі триває війна?
Ці питання народжуються з болю. Людина має право принести їх Богові. Молитва вміщує і вдячність, і сльози, і слова, які нам важко вимовити.
Погляньмо на Богородицю біля хреста. Її Син страждає, а Вона залишається поруч. Євангеліє не описує всього, що відбувалося в Її серці. Проте ми знаємо: Вона стояла біля Ісуса до кінця. Материнська любов залишилася вірною навіть тоді, коли довелося пережити смерть власного Сина.
Саме тому ми можемо довірити Їй свій біль. Вона знає, як болить серце матері. Знає тривогу за дитину, гіркоту втрати, важкість очікування. Під Її Покровом ми знаходимо підтримку, щоб вистояти, зберегти віру й продовжувати любити.
Сьогодні особливо молимося за Україну. Просимо захисту для наших воїнів, порятунку для полонених, повернення додому для тих, кого чекають. Молимося за поранених, за дітей, за родини, у яких залишилося порожнє місце за столом. Просимо справедливого миру й сили для всіх, хто щодня бореться за життя.
Водночас свято Покрови ставить перед кожним із нас дуже особисте питання: чи може інша людина знайти підтримку поруч зі мною?
Ми просимо Богородицю огорнути нас Своєю любов’ю. А як поводимося з тими, кого Господь поставив біля нас? Чи вистачає нам терпіння вислухати рідних? Чи помічаємо самотню людину в нашій парафії? Чи знаємо, кому зараз потрібна допомога?
Христос говорить: «Як я вас полюбив, так любіть і ви один одного» (Йо. 13, 34). Ці слова стосуються нашого щоденного життя. Нашого тону в розмові. Нашої готовності допомогти. Того, як ми відповідаємо людині, коли втомилися або поспішаємо.
Іноді любов вимагає зовсім конкретного вчинку: зателефонувати тому, хто давно сам; відвідати хворого; допомогти родині, яка переживає скруту; попросити пробачення вдома. Через такі вчинки людина відчуває, що її життя комусь дороге.
Особливо важко любити, коли серце поранене. Образа може жити в нас роками. Ми знову згадуємо сказані слова, переживаємо несправедливість, ведемо внутрішню суперечку з тим, хто завдав болю. Тоді варто почати з чесної молитви: «Господи, мені болить. Я ще не вмію простити. Допоможи мені».
Прощення потребує часу й Божої благодаті. При цьому зло має бути назване, скривджена людина — захищена, а винний — відповідати за свої вчинки. Просімо також, щоб пережите зло не керувало всім нашим життям і не позбавляло нас здатності любити.
Дорогі парафіяни! Приходьмо до Богородиці з усім, що носимо в серці. Приносьмо Їй свої страхи, втому, турботу про дітей, біль за Україну. Просімо, щоб Вона провадила нас до Христа й навчала вірності.
Нехай у нашій парафії кожна людина знайде молитву, уважне слово і готовність допомогти. Нехай у наших родинах буде місце для терпіння та примирення. І нехай під Покровом Пресвятої Богородиці ми зростаємо в любові, яка підтримує ближнього навіть у найважчі дні.
Пресвята Богородице, покрий нас Своїм святим Покровом і моли Сина Твого за нас!
о. Микола Бурядник
Парох церкви святого Йосипа Обручника
