Wednesday, November 20 2024

Українська греко-католицька парафія святого Йосифа Обручника

Святі Тайни

by webadmin

Необхідні документи: Бланк заяви на Хрещення. Деталі о. Богдан Налисник - 773-510-9445

Хрещення є основою всього християнського життя, дверима до духовного життя.

У хрещенні людина через обмивання природною водою з призиванням імені Бога Отця, і Сина, і Святого Духа звільняється від гріха, відроджується до нового життя, зодягається в Христа і стає членом Церкви, яка є Його Тілом.

Тільки після прийняття хрещення людина стає здатною для приймання інших Святих Таїнств.

"Ідіть, отже, і зробіть учнями всі народи: христячи їх в ім'я Отця і Сина і Святого Духа." (Мт. 28:19)

"Озвався Ісус і мовив до нього: «Істинно, істинно кажу тобі: Коли хтось не вродиться з висоти, не бачити йому Божого Царства." (Йн. 3:5)

"Всі бо ви, що у Христа христилися, у Христа одягнулися." (Гал. 3:27)

"Хто увірує й охриститься, той буде спасенний; а хто не увірує, той буде осуджений." (Мк. 16:16)

  • Яке значення має вода у Хрещенні?
  • Чи можна хрестити немовлят?
  • Коли слід хрестити дітей?
  • Що потрібно мати для Хрещення?
      1. Крижма (білий одяг чи тканина), яку дарують Хресні батьки дитині;
      2. Одну свічку (світлого кольору);
      3. Хустину для рідної матері (світлого кольору);
      4. Свідоцтво (копія) про народження дитини.
  • Хто такі хресні батьки?
  • Чи потрібно проходити підготовку перед Хрещенням хресним батькам?
  • Чи можуть рідні батьки бути хресними?
  • Яка роль хресних батьків?
  • Як вибрати хресних батьків?
  • Які обов’язки хресних батьків після Хрещення?
  • Чи можу я самостійно охрестити свою дитину?
  • Як звершується таїнство Хрещення?

    • Коли настає час хрещення, священник молить Господа вигнати з цієї людини всякого лукавого і нечистого духа, що ховається і гніздиться в її серці, і зробити її членом Церкви і спадкоємцем вічного блаженства; той кого хрестять відрікається від диявола, дає обіцянку служити не йому, а Христові, і читанням Символу віри підтверджує свою віру в Христа, як Царя і Бога.

      Коли ж хрестять немовля, то зречення диявола і всіх діл його, а так само і Символ віри промовляють від його імені хресні батьки, які є поручителями за віру охрещуваного і беруть на себе обов’язок навчити його віри, коли він виросте, і турботу про те, щоб він жив по-християнськи. Далі священник молить Господа освятити воду в купелі і зробити її для того, кого хрестять, джерелом нового і святого життя. Потім освяченим єлеєм священник помазує охрещуваного на знак милості Божої до нього.

      Відтак священник тричі занурює дитя у воду, або тричі поливає водою над головою промовляючи: «Хрещається раб Божий (або раба Божа) (ім’я) в ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа. Амінь». У Хрещенні помирає «стара» людина й народжується «нова», з’єднана з трьома Божими Особами – Отцем, і Сином, і Святим Духом (див. Мт. 28, 19). Це стається через поєднання зі смертю і воскресінням Христа (див. Рм. 6). На знак новонародження у Хрещенні хрещеникові надають християнське ім’я, чим Церква вводить новоохрещеного в духовний зв’язок із його небесним опікуном.

      Новонародженого у Христі зодягають у білу одежу (звану «крижмо») – ризу правди, яка символізує «зодягнення» у воскреслого Христа: «Ви, що у Христа хрестилися, у Христа одягнулися» (Гл. 2, 37). Зодягнутись у Христа для охрещеного означає, що він став новою людиною: одягнутий в світлу одежу, він сповідує перед іншими людьми, що в ньому перебуває та діє Христос. Подаючи хрещеникові запалену свічку, священик мовить: «Прийми оцю горіючу свічку і старайся в усьому житті твоєму просвічуватися світлом віри і добрих діл, щоб, коли прийде Господь, ти міг світло вийти назустріч Йому з усіма святими». Як Христос є «Світлом, що світить у темряві» (пор. Йо. 1, 5), так і просвічений Христом у таїнстві Хрещення покликаний бути «світлом світу» (пор. Мт. 5, 14) (Катехизм УГКЦ).

  • Як Святе Письмо підтверджує важливість Хрещення?

    • Хрещення замінило старозавітнє обрізання: “У ньому ви були й обрізані обрізанням нерукотворним, коли ви з себе скинули це смертне тіло, – обрізанням Христовим. Поховані з ним у хрищенні, з ним ви,разом також воскресли, вірою в силу Бога, який воскресив його з мертвих.” (Кол 2, 11-12)

      В розмові з Никодимом Ісус наголосив на важливості хрещення “Озвався Ісус і мовив до нього: «Істинно, істинно кажу тобі: Коли хтось не вродиться з висоти, не бачити йому Божого Царства.” (Ів 3, 5)

      А перед своїм вознесінням промовив: “Ідіть, отже, і зробіть учнями всі народи: христячи їх в ім’я Отця і Сина і Святого Духа.” (Мт 28, 19)

      Хрещення підкреслює, що нове життя починається з визнання віри. “Хто увірує й охриститься, той буде спасенний; а хто не увірує, той буде осуджений.” (Мк 16, 16)

      Та прилучення до духовного життя “Всі бо ви, що у Христа христилися, у Христа одягнулися.” (Гал 3, 27)

  • Яке свято пов’язане з Хрещенням?
  • Чому церква рекомендує охрещувати немовлят, якщо вони ще не свідомі цього?

    • Хрещення потрібно немовлятам, бо розвиваючись фізично, вони розвиваються і духовно “Пустіть дітей, нехай ідуть до мене; не бороніть їм: таких бо Царство Боже” (Лк 18, 16).

      В апостольські часи хрестились цілі доми (родини).

      “Охристив я теж дім Стефана” (1 Кор 1, 16) і не згадується про обмеження для дітей. Хрещення – не лише символ, це початок і джерело всіх духовних дарів. Тому чим швидше дитина це отримає, тим краще для її духовного розвитку. Чи ми свідомо беремо тепло від сонця, так і благодать хрещення немовлят має дію незалежно від свідомості.

      Хрещення дитини не є насильством над нею, бо як батьки чи вихователі годують чи навчають дитину задля її добра так само і віруючі батьки приводячи її до таїнства Хрещення, що відкриває для неї життя у Бозі (Катехизм УГКЦ).

      Також слід враховувати, що хрещення в дитинстві не передбачає і надалі духовне виховання. Хрещення – це тільки насіння, воно може прорости, а може залишитися непророщеним, марним, якщо хрещений виховуватиметься поза Церквою.

      Крім того, слід враховувати, що у відриві від Бога людина вкорінюється у злі.

      “У тебе є немовля? – Не дай часу посилити ушкодження злом; нехай дитя освячене буде в дитинстві та з юних літ присвячений Духу” (св. Григорій Богослов).

  • Чи хрестив сам Ісус Христос?

    • В Євангелії написано, що «Ісус не хрестив, а учні Його» (Ів 4, 2).

      Виникає питання чому Він сам не хрестив? Про це читаємо в Євангелії від Матея, де Іван Хреститель сказав: «Він хреститиме вас Духом Святим» (Мт 3, 11). А Духа Святого Він ще не дав, бо був ще не час.

  • Чи було Хрещення, яке робили учні Христа (Ів 4, 2), аналогом сучасного Таїнства Хрещення?

    • Результати хрещень, що звершувалися апостолами до П’ятидесятниці (до сходження Святого Духа на апостолів та до дня народження Церкви), відрізняються від результатів хрещень, що здійснюються сьогодні у лоні християнської Церкви. Хрещення, що здійснювали апостоли нерідко називають поняттям «хрещення покаянням» (Мк 1, 4). Сам Іван Предтеча, вказуючи на Месію, каже: «Я хрещу вас водою на покаяння, але Той, Хто йде за мною, сильніший за мене… Він хреститиме вас Духом Святим та вогнем» (Мт 3, 11). Хрещення покаянням не заміняло собою Хрещення в ім’я Христове (Дії 19, 1-5).

  • Чи можна хреститися вдруге?

    • Хрещення – це духовне народження, а воно, як і фізичне, можe бути лише раз. У Символі віри сказано виразно: «Сповідую єдине (одне) хрещення…» Гріхи, які здійснюються після Хрещення, омиваються в Таїнстві покаяння(Сповіді). Це Таїнство символічно називають другим Хрещенням, оскільки людина отримує прощення від Самого Бога.

  • Чи можна відмовитися від того, щоб стати хресним батьком/мамою?

    • Можна і треба, якщо ви відчуваєте, що не зможете допомогти рідним батькам у релігійному вихованні дитини. Кожний хресний несе перед Богом відповідальність за свого похресника, тож і вибір ставати чи не ставати хресним має бути добровільним.

      В деяких регіонах України існує народний звичай не відмовляти від запрошення бути хресним, ніби-то це є «відхрещування від Христа». Це звичайні народні забобони, які не мають ніякого відношення до Церкви.

  • Чи можна вагітній жінці бути хресною мамою?

    • Можна.

  • Чи можна змінити хресних батьків (перехрещувати дитину)? 

    • Щоб змінити хресних батьків, треба було б ще раз провести обряд Хрещення, а це неможливо.

      Тому дуже важливо свідомо вибирати близьких, які зміцнюватимуть ваших дітей у вірі. У випадку, коли хтось з хресних більше не сповідує християнство, існує повторне визнання віри.

      Для цього випадку треба звертатись до місцевого єпископа.

      Служителі церкви одноголосно стверджують: дитину перехрещувати не можна, бо Таїнство Хрещення відбувається тільки один раз, і ніякі гріхи ні хресних, ні рідних батьків не скасовують головних дарів залучення дитини до Церкви, які вона отримала під час першого таїнства.

  • Чи може бути одружена пара хресними батьками дитини?

    • Одружена пара, котра має Церковний шлюб, може бути духовними батьками.

      Якщо ж вони не мають Церковного шлюбу (не вінчані), то після Тайни Хрещення вони стають духовними родичами й вінчатися їм не можна.

  • Чому Церква не дозволяє бути хресною мамою жінці, яка не перебуває у церковному шлюбі?

    • Хресна мама – це духовна мама, котра повинна бути прикладом практикування своєї християнської віри для похресників. А життя без шлюбу є важким гріхом.

  • Чи можна хрестити дитину, якщо батьки не мають шлюбу?

    • Охрестити потрібно, тільки бажано вибрати для дитини духовних батьків практикуючих християн, щоб вони були прикладом для дитини.

  • Чи можна брати за хресних рідного брата та сестру в одній парі?

    • Можна.

  • Чи можуть бути хресними батьками для вашої другої дитини хресні першої дитини?

    • Так як рідні батьки є рідними для першої та другої дитини, так і духовні батьки можуть бути одні й ті ж для обох дітей.

  • Чи можна брати за хресну матір жінку, яка не вінчана з чоловіком?

    • Церква радить брати за духовних батьків (хресних) практикуючих християн, щоб духовні діти мали добрий приклад християнської моралі. Практикуючі – це ті, котрі сповідаються і кожного разу приступають до Святого Причастя. Родина, яка не має Церковного шлюбу, цього робити не може, а відтак і приклад духовним дітям до наслідування не з найкращих.

  • Чи дозволено Церквою бути хресними батьками в тих, хто є хресними для ваших дітей?

    • Церква такої заборони не передбачає.

  • Чи можуть бути дві чи більше пари хресних батьків?

    • В кожної людини рідними є лише одна мама, котра народила, і один батько. Хресних батькві також може бути лише двоє — один хресний батько і одна хресна мати. Всі інші пари – є свідками. Хресні – ті, котрі молилися Символ віри і відрікалися сатани.

  • Чи можуть всиновлювачі стати хресними батьками всиновленій дитині?

    • Ні, не можуть. Вони є близькими родичами.

  • Чи можна брати за хресних батьків монахиню чи монаха?

    • Так, можна.

  • Чи можна хрестити штучно зачатих дітей (in vitro)?

    • Можна і треба. Ці діти вже народжені, в тому числі для Царства Божого. Проблема є перед тим.

  • Що потрібно, щоб відновити свідоцтво про хрещення дитини?

    • Потрібно піти у храм, де хрестили дитину і попросити cвященника зробити виписку з Метричних записів у свідоцтво.

Миропомазання - це таїнство, в якому при помазанні частин тіла в ім'я Духа Святого, віруючому подаються дари Святого Духа, що дають зростання в благодаті Божій та укріпляють у житті духовному.

"А після цього я виллю мій дух на всяке тіло. Ваші сини й ваші дочки будуть пророкувати." (Йоіл 3:1)

"Якщо хтось до вас приходить і цього вчення не приносить, того до хати не приймайте і не вітайте." (2 Ів. 1:10)

"Ви ж маєте помазання від Святого й усе знаєте." (1 Ів. 2:20)

"І ніхто не може сказати: Господь Ісус, як лише під впливом Духа Святого." (1 Кор. 12:3)

  • Що таке Миропомазання?

    • Миропомазання є другою Святою Тайною, яка уділяється відразу після Тайни Хрещення. Миропомазання є «печаттю» того дару, який ми отримали у Хрещенні, щоб показати, що на кожного охрещеного сходить Святий Дух, як на апостолів у П’ятдесятницю. Помазання Святим Духом означає, що християнин народжується до нового життя в Христі і стає дитиною Отця, щоб брати участь у Христовому царському, священичому і пророчому служінні для спасіння світу.

  • Які вимоги для отримання Миропомазання?

    • Миропомазання можуть отримувати тільки ті, хто отримали Святу Тайну Хрещення. Чин Миропомазання звершують відразу після Хрещення, бо де життя, там і дихання.

  • Чому миро важливе у Миропомазанні?

    • Святе Миро – пахуча суміш олії та багатьох ароматичних речовин – символізує багатство й розмаїття духовних дарів, що їх Святий Дух дарує новонародженому в Христі. «Не думайте, що Миро є звичайним миром; як хліб по освяченні не є звичайним хлібом у Євхаристії, а є Тіло Христа, так і святе Миро не є звичайним миром після освячення – воно стало даром Христа, і завдяки присутності Святого Духа у ньому є Божа сила». Священник уживає Миро, яке у Великий Четвер освятив Глава помісної Церкви, що свідчить про єдність Церкви.

  • Чи можна отримати Миропомазання без Хрещення?

    • Ні, Миропомазання не може бути здійснене без попереднього Хрещення. Це таїнство є продовженням Хрещення, яке відкриває двері до отримання Святого Духа. Без Хрещення особа не може стати повноцінним членом Церкви.

  • Чи можна отримати Миропомазання декілька разів?

    • Ні, Миропомазання, як і Хрещення, уділяється тільки раз у житті. Воно надає повноту благодаті Святого Духа, яка залишається з людиною на все життя. Після отримання миропомазання особа не потребує повторного таїнства. Це підкреслює важливість благодаті, яка не може бути втраченою.

  • Які дари Святого Духа отримує людина через Миропомазання?

    • Через миропомазання людина отримує дари Святого Духа, такі як мудрість, розум, раду, силу, знання, побожність та страх Божий. Ці дари допомагають у духовному зростанні та служінні Церкві. Вони є важливими для формування християнського життя. Кожен дар має своє значення і використання у щоденному житті.

  • Як звершується Таїнство Миропомазання?

    • Священник помазує охрещуваного святим миром, роблячи ним знак хреста на різних частинах тіла, з промовлянням слів “Печать (тобто знак) дару Святого Духа. Амінь”. У цей час невидимо подаються охрещеному дари Святого Духа, з допомогою яких він зростає і зміцнюється в житті духовному. Чоло помазується миром для освячення розуму; очі, ніздрі, вуста, вуха для освячення почуттів; груди – для освячення серця; руки і ноги – для освячення діл (вчинків) і всієї поведінки.

  • Як Святе Письмо підтверждує важливість Миропомазання?

    • “Усі вони сповнились Святим Духом і почали говорити іншими мовами, як Дух давав їм промовляти.” (Дії 2:4) Це свідчить про важливість Святого Духа у житті віруючих. Миропомазання є зв’язком з цим божественним даром. Святе Письмо підкреслює, що кожен віруючий отримує сили для служіння.

  • Чи може Миропомазання замінити Хрещення?

    • Ні, Миропомазання не може замінити Хрещення. Це два різні таїнства, які виконують різні функції у житті віруючого. Хрещення очищує від первородного гріха, а Миропомазання надає дари Святого Духа. Обидва таїнства є важливими для духовного зростання.

Євхаристія — це таїнство, яке вшановує жертву Христа, який віддав своє тіло і кров за спасіння людства. Це таїнство є центром християнського життя і виявляє єдність віруючих з Христом і між собою. Учасники отримують благодать через святе Причастя, що зміцнює їхню віру та спільноту.

"Це тіло Моє, що за вас віддається; це робіть на спомин про Мене." (Лк. 22:19)

"Бо як часто ви їстимете цей хліб і питимете цю чашу, смерть Господню проповідуєте, доки Він прийде." (1 Кор. 11:26)

"Ісус сказав їм: 'Я є хліб життя; хто приходить до Мене, той ніколи не голодує.'" (Йн. 6:35)

"Хліб, який Я дам, є тіло Моє, що Я віддам за життя світу." (Йн. 6:51)

  • Що таке Євхаристія?

    • Пресвята Євхаристія чи св. Причастя — це тіло і кров Ісуса Христа під видами хліба і вина.

      «Пресвята Євхаристія — джерело і вершина всього християнського життя. Усі інші таїнства, як і всі церковні служіння та діла апостольства, пов’язані з Євхаристією і до неї спрямовані. Бо Євхаристія містить у собі весь духовний скарб Церкви, тобто Самого Христа — нашу Пасху» (ККЦ, 1324).

  • Хто може відправляти Євхаристію і що для цього потрібно?

    • «Тільки законно висвячені священики можуть головувати в Євхаристії та освячувати хліб і вино, щоб вони стали Тілом і Кров’ю Господа» (ККЦ, 1411). Священики і єпископи діють в Особі Ісуса Христа та від імені Церкви. Диякони самі не можуть цього робити. Для відправи необхідно мати пшеничний хліб та виноградне чисте вино.

  • Які вимоги до участі в Євхаристії?

    • а. Перебувати у стані благодаті — без важкого гріха

      «Той, хто хоче прийняти Христа у євхаристійному Причасті, повинен бути в стані благодаті. Якщо людина свідома, що вчинила смертельний гріх, вона не повинна приступати до Євхаристії, не отримавши попередньо відпущення гріхів у таїнстві Покаяння» (ККЦ, 1415). «Тому, хто буде їсти хліб або пити чашу Господню недостойно, буде винний за Тіло і Кров Господню. Хай, отже, кожний випробує себе самого і тоді їсть цей хліб і п’є цю чашу» (1 Кор. 11, 27-28). Хто свідомий тяжкого гріха, повинен приступити спочатку до Сповіді, а відтак причащатися.

      б. Дотриматись євхаристійного посту

      «Щоб належно приготуватися до прийняття цього таїнства, вірні повинні дотримуватися посту, приписаного своєю Церквою» (ККЦ, 1387), тобто щонайменше одну годину перед святим причастям. Вода і ліки перед святим причастям не порушують посту.

      в. Усвідомлювати, КОГО приймаємо у Причасті

      «У Євхаристії перебувають «правдиво, дійсно і сутнiсно, Тіло і Кров, поєднані з душею і Божеством Господа нашого Ісуса Христа, а отже, цілий Христос… Ця присутність називається реальною (realis), не винятково, ніби всі інші присутності не є «реальними», а передусім тому, що вона є сутнісною (substantialis) і через неї Христос, Богочоловік, присутній абсолютно цілий і цілісний» (ККЦ, 1374). Св. Йоан Золотоустий говорить: «То не людина чинить, що принесені дари стають Тілом і Кров’ю Христа, а Сам Христос, що був розп’ятий за нас. Священик, що вимовляє ці слова, представляє Христа, але сила і благодать — від Бога. «Це є Тіло Моє», — каже Він. Це слово перетворює принесені дари». Християни визнають, що під видами хліба і вина присутнє Тіло і Кров Ісуса Христа, хоча на вигляд і на смак Святі Тайни є як звичайний хліб і звичайне вино.

  • Чи можуть діти брати участь у Євхаристії?

    • Приймати Св. Причастя малим дітям без потреби Сповіді у Греко-Католицькій Церкві є дозволене.

      «Сакраментальне впровадження в таїнство спасіння звершується прийняттям Пресвятої Євхаристії, тому Пресвята Євхаристія повинна уділятися після Хрещення і Миропомазання якнайскоріше згідно з приписом партикулярного права власної Церкви свого прав» (ККСЦ, 697).

  • Чи може священник уділяти Причастя поза межами храму?

    • Так, може. У разі хвороби, або іншої поважної причини.

  • Як святе письмо підтверджує важливість Євхаристії?

    • “І взявши хліб і подякувавши, розламав і дав їм, кажучи: ‘Це тіло Моє, що за вас віддається; це робіть на спомин про Мене.'” (Лк. 22:19) Це свідчить про установлення Євхаристії Ісусом під час Тайної Вечері. Святе письмо підкреслює важливість цього таїнства у житті віруючих. Це також нагадує про жертву Христа.

  • Які плоди Євхаристії для віруючих?

    • «Святе Причастя Тіла і Крові Христа збільшує єдність того, хто причащається, з Христом, відпускає йому легкі гріхи й охороняє від тяжких гріхів. Оскільки зміцнюються узи любові між Христом і тим, хто причащається, прийняття цього таїнства зміцнює єдність Церкви — містичного Тіла Христового» (ККЦ, 1416). «Любов, яку Євхаристія запалює в нас, охороняє нас від майбутніх тяжких гріхів. Чим більше ми беремо участь у житті Христа і чим більше поглиблюємо приязнь з Ним, тим важче нам розірвати цю єдність з Ним через смертельний гріх. Євхаристія не призначена для прощення смертельних гріхів…» (ККЦ, 1395).

  • Як часто слід приймати Євхаристію?

    • Віруючі заохочуються до регулярного прийняття Євхаристії, бажано раз на тиждень. Це дозволяє отримати постійну благодать і підтримувати тісний зв’язок з Богом. Чим частіше віруючі беруть участь у Євхаристії, тим більше отримують сил для свого духовного життя.

  • У який спосіб вшановуються Святі Тайни (Євхаристія) у Церкві?

    • У Великий Четвер, коли згадують Тайну Вечерю. Це підкреслює важливість Євхаристії як центрального моменту християнського поклоніння.

      Також, у нашому церковному календарі ми маємо свято Пресвятої Євхаристії, яке святкуємо в четвер після неділі Всіх Святих, яке в народі називають просто «Божого Тіла». На більшості парафіях (де нема свята як храмового празника), це свято переноситься на неділю (другу неділю після Зіслання). Це свято триває вісім днів – від четверга після неділі Всіх Святих до наступного, в який і віддається.

  • Яке значення має причастя для спільноти?

    • Причастя є актом єдності між віруючими і створює спільноту в Христі. Це об’єднує людей у спільній вірі і служінні. Причастя є знаком любові та підтримки один одного. Це допомагає зміцнити зв’язок між членами Церкви та їхньою вірою.

  • Яке значення має піст перед причастям?

    • Про особливості євхаристійного посту читаємо у Партикулярному праві УГКЦ:

      Кан. 93 (кан. 713, § 2 ККСЦ)

      1. Участь вірних у Пресвятій Євхаристії включає належну особисту молитовну підготовку та євхаристійний піст, яким є утримання від споживання їжі впродовж щонайменше однієї години перед початком Божественної Літургії. Вживання природної води та ліків не порушують євхаристійного посту.
      2. Вірних заохочується до інтенсивнішого молитовного правила та дотримання строгішого євхаристійного посту, зокрема до приймання Пресвятої Євхаристії натще.
  • Чи треба сповідатися перед кожним Св. Причастям?

    • До частого чи навіть і щоденного Причастя не є потрібно сповідатися кожного разу. Малі провини не є перешкодою до св. Причастя, якщо при цьому причасник збуджує в собі щирий жаль за провини.

  • Чи дозволено причащатися жінкам у період місячного очищення?

    • У Старому Завіті у євреїв, жінка, яка має кровотечу, відділялася від громади, тому що всякий дотик до неї в цей час означав для них культову, молитовну нечистоту і також таким чином вона могла осквернити храм (Лев 15, 19).

      У Новому Завіті є інший погляд на це: ніяка тілесна  нечистота не робить нас морально і молитовно нечистими. Створені Богом, говорить св. Атанасій Великий, ми «не маємо в собі нічого нечистого, але оскверняємося тільки тоді, коли гріх чинимо».

      Отже, жінка в такі періоди може приступати до св. Причастя, якщо вільна від гріха.

  • Як потрібно поводити себе в часі Причастя?
      • • Заздалегідь робимо на собі знак святого хреста;
      • • Руки складаємо хрестоподібно на грудях;
      • • Підійшовши до чаші, називаємо своє імя;
      • • Широко відкриваємо уста та відхиляємо голову назад, при цьому не закриваючи очей, щоб не похитнутися і, щоб священик не опустив святих Тайн;
      • • Уста можемо закривати після того, коли священик забере ложечку з уст; ложечку не можна облизувати;
      • • Святі тайни потрібно споживати відразу;
      • • Якщо є потреба, можна скористатися рушничком, що його тримає священик, і витерти уста;
      • • Не можна торкатися чаші руками і цілувати руку священика

Покаяння — це таїнство, в якому віруючий визнає свої гріхи і отримує прощення. Це важливий етап у духовному житті, який відновлює стосунки з Богом. Через покаяння вірянин отримує благодать, очищення душі і можливість розпочати нове життя у Христі.

Ті, що приступають до таїнства Покаяння, приймають від Бога прощення образи, яку вони Йому вчинили, і примиряються з Церквою, яку поранили своїми гріхами.

Це таїнство є “визнанням” власних гріхів та прославленням святості Бога і Його милосердя до грішної людини. Через відпущення (розрішення) гріхів, дане священником, Бог надає тому, хто кається, «прощення і мир.

"Якже ми визнаємо гріхи наші, то він - вірний і праведний, щоб нам простити гріхи наші й очистити нас від усякої неправди." (1 Йн. 1:9)

"Отак, кажу вам, що на небі буде більша радість над одним грішником, що кається, ніж над дев'ятдесят дев'ятьма праведниками, що їм не треба покаяння." (Лк. 15:7)

"І він сказав до нього: “Встань, іди: віра твоя спасла тебе.”" (Лк. 17:19)

"З того часу Ісус почав проповідувати й говорити: “Покайтесь, бо Небесне Царство близько.”" (Мт. 4:17)

  • Що таке сповідь?

    • Сповідь — це таїнство, через яке віруючі отримують прощення своїх гріхів. Це важливий етап у духовному житті, що дозволяє очистити совість і відновити стосунки з Богом. Сповідь є можливістю для покаяння і усвідомлення своїх помилок, що веде до духовного зростання.

  • Як підготуватися до сповіді?

    • Важливими умовами Сповіді є щире розкаяння, бажання змінити своє життя (скруха за гріхи і рішення виправитися[2]). Щире розкаяння – це насамперед усвідомлення себе грішником, що потребує Божого прощення, а кожного свого гріха як відвернення від Бога та відкинення Його любові. Важливою умовою сповіді є також примирення з ближніми: «Коли, отже, приносиш на жертовник дар твій і там згадаєш, що твій брат має щось на тебе, зостав там перед жертовником твій дар; піди помирись перше з твоїм братом і тоді прийдеш і принесеш дар твій» (Мт. 5, 23-24).

  • Чи потрібно сповідатися регулярно?

    • Часта Сповідь чинить людину духовно здоровою, здатною протистояти спокусам і збільшує її сили в духовній боротьбі. Доброю нагодою для Сповіді є церковні пости, під час яких, за церковним звичаєм, уся сім’я приступає до святого таїнства Покаяння.

  • Яка роль священика у сповіді?

    • Церква уділяє святе таїнство Покаяння, здійснюючи слова Господа до апостолів: «Прийміть Духа Святого! Кому відпустите гріхи – відпустяться їм, кому ж затримаєте – затримаються» (Йо. 20, 22-23). Кожен священник продовжує апостольське служіння в таїнстві Покаяння, розрішаючи вірних від гріхів і примирюючи із Церквою. Через молитву розрішення (розв’язання від гріховної неволі), яку промовляє священник, кожний каянник отримує Христове прощення.

  • Які плоди сповіді?

    • Сповідь приносить прощення гріхів, очищення совісті і відновлення стосунків з Богом. Віруючі відчувають внутрішній мир, радість і легкість після сповіді. Це допомагає зміцнити віру і стимулює до добрих вчинків.

  • Як Святе Письмо підтверджує важливість сповіді?

    • “Тому, коли ви згрішите, і підете перед Господом, попросіть прощення, і Він простить вам.” (1 Івана 1:9) Цей вірш підтверджує важливість сповіді для отримання прощення і відновлення стосунків з Богом. Святе Письмо заохочує віруючих до покаяння.

  • Чи може сповідь бути проведена вдома?

    • Зазвичай сповідь проводиться в церкві, але в особливих випадках священик може прийти додому для цього обряду. Це може статися, якщо людина фізично не може відвідати церкву. Важливо, щоб це було узгоджено з церковними правилами.

  • Чи може сповідь бути проведена в онлайн-форматі?

    • Ні, Сповідь, як таїнство, вимагає особистої присутності священика та віруючого.

  • Чи можуть діти сповідатися?

    • Так, діти можуть сповідатися після проходження катехизації. Важливо, щоб вони розуміли сенс цього таїнства і були готові до покаяння. Сповідь у дитячому віці стає важливою частиною їхнього духовного життя.

  • Чи можна сповідатися без віри?

    • Сповідь повинна здійснюватися з вірою і бажанням покаятися. Без щирої віри та готовності до змін це таїнство може втратити своє значення. Важливо усвідомлювати важливість цього акту і прагнути до Божого прощення.

  • Чи можна сповідатися без наявності тяжких гріхів?

    • Так, сповідь може бути корисною навіть у випадку, коли немає тяжких гріхів. Це допомагає підтримувати духовний стан і поглиблювати стосунки з Богом. Сповідь може слугувати можливістю для особистого розвитку та духовного зростання.

 

Добра сповідь

  • Що треба зробити, щоб наша сповідь була добра?
      1. зробити іспит совісті;
      2. збудити в собі жаль за гріхи;
      3. постановити поправитися;
      4. визнати гріхи перед священиком у Сповіді;
      5. виконати покуту, яку завдав сповідник.
  • Іспит совісті

    • У молитві до Святого Духа просимо за добре проведення іспиту совісті і за ласку доброї Сповіді.

      Опісля пригадуємо собі: коли ми мали останню важну Сповідь, чи не забули якогось гріха і чи виконали задану покуту.

      Потім переходимо по черзі Заповіді Божі і церковні та різні роди гріхів, і застановляємося, чи ми не провинилися проти якоїсь заповіді словом, ділом, думкою, або залишенням доброго діла. При тяжких гріхах треба пригадати собі їх число, а якщо це неможливо, тоді хоча б приблизно, як часто на тиждень, на місяць, на рік ми їх допускалися. До того ж треба собі пригадати обставини, час, місце, ціль, а також особи й середовище, серед якого ми гріх учинили, бо бувають такі обставини, що змінюють рід гріха, або з легкого роблять гріх тяжкий.

      Коли ми пригадали собі всі гріхи, тоді збуджуємо в душі щирий жаль за них і робимо постанову виправитися з усіх гріхів, а потім можемо вже приступити до Сповіді.

      1-ша Божа заповідь: Нехай не буде в тебе чужих богів 

      Чи сумнівався (сумнівалася) у правдах віри і такі сумніви творив перед кимось іншим? Стидався відверто визнавати свою віру? Мовчав, коли хтось говорив проти Церкви і віри? Занедбував молитву? Як поводився під час богослужіння? Належав до атеїстичних організацій?

      2-га Божа заповідь: Не взивай намарне імені Бога 

      Чи вимовляв без пошани ім’я Бога або святих? Кляв? Насміхався з релігійних обрядів? Вживав святих слів до жартів? Присягав криво? Нищив священні, церковні речі?

      3-тя Божа заповідь: Пам’ятай день святий святкувати 

      Чи опускав Службу Божу в неділі і свята? Як часто? Працював тяжко в неділі або свята без конечної потреби? Занедбував краще пізнати правди християнської віри?

      4-та Божа заповідь: Шануй батька твого і матір твою

      Чи зневажав своїх батьків, родичів, учителів та настоятелів, смутив їх, був їм неслухняний, невдячний? Бажав їм злого, говорив зле про них, чинив їм кривду?

      5-та Божа заповідь: Не вбивай 

      Чи вдіяв комусь шкоду в здоров’ї, брав участь у бійці, розбуджував ненависть, бажав комусь зла, проклинав, був мстивий? Намовляв до гріха? Уживав наркотики або давав їх комусь? Зробила аборт або причинився до нього?

      6-та і 9-та Божі заповіді: Не чужолож. Не пожадай жінки ближнього твого.

      Чи любувався в нечистих думках, оглядав непристойні образки? Говорив сороміцькі слова? Учинив безстидні діла, сам чи з кимсь, і як часто? Розбив комусь подружжя? Був у домі розпусти? Сумлінно сповняв свої подружні обов’язки?

      7-ма і 10-та Божі заповіді: Не кради; Не пожадай нічого, що є власністю твого ближнього

      Чи вкрав щось? Ошукав когось? Робив легкодушно борги, витрачав гроші на непотрібні речі? Завидував комусь? Скривдив когось? Направив заподіяну шкоду, віддав позичену або знайдену річ? Вкоїв якусь несправедливість?

      8-ма Божа заповідь: Не свідчи ложно на ближнього 

      Чи говорив неправду, виявляв без потреби чужі хиби? Посуджував несправедливо? Обмовляв, брав участь у плітках? Виявив чужу таємницю, образив кого?

      Церковні заповіді

      Чи дотримувався посту? Опускав молитву? Пропустив великодню Сповідь або Святе Причастя? Брав участь у гучних забавах у часі посту? Читав аморальні книги, часописи; давав їх іншим читати?

      Головні гріхи 

      Чи був гордий? Понижував інших? Радів з чиєїсь шкоди або нещастя? Був п’яний? Був лінивий?

      Жаль і постанова поправитися 

      Господи, Ісусе Христе, Спасителю мій! Прости мені мої гріхи. У своїй безконечній доброті Ти сказав, що не хочеш смерті грішника, але чекаєш, щоб він навернувся і жив. Ти, Милосердний, не хочеш моєї загибелі і кожним словом своєї божественної науки кличеш мене до спасіння. Прийми моє щире каяття, бо з цілого серця жалую за свої гріхи і гиджуся ними.

      Боже, милостивий будь мені, грішному (грішній).

      Боже, очисти мої гріхи і помилуй мене.

      Без числа нагрішив (нагрішила) я, Господи, прости мені.

  • Взірець доброї Сповіді

    • Молитва до Святого Духа

      Царю небесний, Утішителю, Душе істини, що всюди єси і все наповняєш, скарбе дібр і життя подателю, прийди, і вселися в нас, і очисти нас від усякої скверни, і спаси, Благий, душі наші.

      Молитви перед обрахунком совісті

      Вселаскавий і преблагий Господи! Ти не хочеш смерті грішника, але хочеш, щоб він навернувся до Тебе і жив. Ти завжди готовий простити грішникові і прийняти його розкаяного до своєї ласки. І я, грішний (грішна), хочу відкрити перед Тобою своє серце.

      Як блудний син, обтяжений всякими гріхами, приходжу покірно до найліпшого Отця і з щирим жалем прошу:

      “Отче, милостивий будь мені, грішному (грішній). Я згрішив (згрішила), Господи, перед тобою, і негідний (негідна) зватися сином Твоїм (дочкою Твоєю). Согрішив (согрішила) я, Господи, прийми мене, що каюся”.

      Подай мені, Господи, свою ласку, просвіти мій розум, щоб я бачив (бачила) мої гріхи; розбуди в серці правдивий жаль і допоможи мені щиро висповідатися.

      Духу Святий, пошли мені благодать з висот і просвіти мій розум, щоб я всі мої гріхи спізнав (спізнала). Поруш моє серце, щоб я щиро жалував (жалувала) за них і укріпи мою волю, щоб я своє життя направив (направила) і одиноко тобі, Богу небесному, служив (служила).

      Пресвятая Богородице, змилосердися надо мною і випроси мені правдиве розкаяння.

  • Чи іспит совісті робимо тільки перед Сповіддю?

    • Добрий християнин робить іспит совісті щовечора, бо кожної хвилини треба бути готовим до смерті. Такий вечірній іспит совісті показує нам правдивий образ нашої душі і справжню нашу вартість перед Богом.

  • Що значить жаліти за гріхи? 

    • Жаліти за гріхи значить збудити в душі біль (не тільки казати словами), що ми Бога зневажили, а відчути огиду до своїх гріхів. Досконалий жаль походить з любові до Бога, що Його ми зневажали, і до Ісуса Христа, якого своїм гріхом ми розпинаємо, як каже св. Ап. Павло. Жаль, однак, є недосконалий, коли жаліємо тільки тому, що ми через гріх втратили Небо та заслужили собі на пекло.

  • Чи сповідь є важна, якщо ми навмисне затаїли тяжкий гріх?

    • Така сповідь є неважна, і через неї допускаємося нового, дуже тяжкого гріха: святотатства.

  • Що робимо, коли ми забули визнати тяжкий гріх на Сповіді?

    • У такому випадку Сповідь є важна, і ми не маємо обов’язку її другий раз повторяти. Достатньо буде той гріх визнати у наступній Сповіді.

  • Як часто сповідатися?

    • Маємо обов’язок найменше раз на рік, або в небезпеці смерті, визнати на Сповіді тяжкі гріхи, а також хоча б раз на рік, близько Великодня, чи то в годині смерті, прийняти Святе Причастя.

      Поза тим Церква заохочує вірних, бо це для них дуже корисне, сповідатися більше разів, навіть і з менших провин, званих повсякденними гріхами, і якомога частіше, а навіть щоденно, причащатися.

  • Як відбувається таїнство Покаяння?

    • Обряд сповіді включає в себе визнання гріхів священику, молитви покаяння та отримання прощення. Віруючий приходить до священика, зізнається у своїх гріхах, а священик надає духовну пораду і розрішення. Це є важливим кроком у відновленні стосунків з Богом.

      Роблю знак хреста і вітаю сповідника словами:

      Слава Ісусу Христу!

      Останній раз сповідався (сповідалася) … кажу коли. Зневажив (зневажила) Бога такими гріхами …

      Перечислюю гріхи, так як я їх собі пригадав (пригадала) в іспиті совісті.

      Відтак кажу:

      Жалую з цілого серця, що, я своїми гріхами зневажив (зневажила) Бога.

      Священник подає мені науку і завдає покуту. Відтак дає розрішення, а я, хрестячись, молюся:

      Боже, милостивий будь мені, грішному (грішній).

      Боже, очисти мої гріхи і помилуй мене.

      Без числа нагрішив (нагрішила) я. Господи, прости мені.

      Коли священник дав розрішення, роблю знак хреста і, дякуючи, відходжу та відбуваю покуту.

  • Молитви після Сповіді

    • Безконечно милосердний Господи, дякую Тобі з цілого серця, що Ти простив мені мої гріхи і очистив мою душу. Допоможи мені, Господи, щоб; я назавжди став (стала) Твоєю доброю й вірною дитиною. На майбутнє постановляю не грішити та уникати всього, що мене доводить до злого.

      Дякую тобі, найдорожчий Спасителю, що Ти установив святу Тайну Покаяння для нещасних грішників. Відтепер хочу радо й вірно тобі служити, сумлінно виконувати всі мої обов’язки, поборювати спокуси до гріха та опановувати всі пристрасті.

      Навчи мене, Господи Ісусе, гаряче бажати і охоче виконувати все те, що Тобі є миле. Пошли мені ясне пізнання того, чого від мене бажаєш, і зміцни мою волю й силу все те виконувати. Захорони моє серце перед спокусами і навчи мене пізнати Твою волю і вірно сповняти її в моєму житті. Господи Ісусе Христе, змилосердися наді мною.

      Пречиста Діво, Богородице, Маріє. Поможи мені якнайкраще виконувати Божу волю, так як Ти це робила; Будь моєю заступницею перед Богом.

Священство (Рукоположення) є Таїнством, в якому приготований кандидат чоловічої статі приймає  сан диякона, священика, або єпископа. Через архиєрейське рукопокладання кандидат отримує благодать Святого Духа для священного служіння Церкві Христовій.

Це таїнство здійснюється тільки над особами, яких обирають і посвячують у священнослужителі.

"Прикликавши своїх дванадцять учнів, Ісус дав їм владу над нечистими духами, щоб їх виганяли і лікували всяку хворобу й усяку неміч." (Мт. 10:1)

"Як Павло поклав на них руки, зійшов на них Дух Святий, і вони почали говорити мовами й пророкувати." (Дії 19:6)

"Чести ж цієї ніхто не бере сам собі, лише той, хто покликаний Богом." (Євр. 5:4)

  • Хто і коли встановив Тайну Священства?

    • Св. апостол Павло свідчить, що Сам Господь Ісус Христос “настановив одних апостолами, інших пророками… інших пастирями та вчителями, на довершення святих, на діло служіння, для створення Тіла Христового” (Еф. 4, 11-12).

      Апостоли, здійснюючи це таїнство, з натхнення Духа Святого, через покладання рук висвячували на дияконів, пресвітерів і єпископів.

      Про обрання і рукопокладання самими св. апостолами перших дияконів говориться у книзі Діянь апостольських: “Їх поставили перед апостолів, і ці (апостоли), помолившись, поклали на них руки” (Діян. 6, 6).

      Про рукопокладання пресвітерів говориться: “Рукоположивши ж (апостоли Павло і Варнава) їм пресвітерів, вони помолилися з постом та й передали їх Господеві, в Якого (ті) увірували” (Діян. 14, 23).

      У посланнях до Тимотея і Тита, яких апостол Павло поставив єпископами, говориться: “Нагадую тобі (єпископу Тимотею), зігрівати дар Божий, який у тобі, через покладання рук моїх” (2 Тим. 1, 6). “Для того я залишив тебе (єпископа Тита) на Криті, щоб ти довершив не-докінчене і поставив у всіх містах пресвітерів, як я тобі наказував” (Тит. 1,5). Звертаючись до Тимотея, апостол Павло каже: “Рук ні на кого не покладай поспішно і не ставай учасником чужих гріхів. Бережи себе чистим” (1 Тим. 5, 22). “Звинувачення на пресвітера приймай не інакше, як при двох чи трьох свідках” (1 Тим. 5, 19).

      З цих послань ми бачимо, що апостоли довірили єпископам владу посвячувати пресвітерів через рукопокладання і чинити суд над пресвітерами, дияконами та церковнослужителями.

      Про священнослужителів апостол Павло в Посланні до єпископа Тимотея пише: “Але єпископ повинен бути непорочним… Диякони також повинні бути чесними…” (1 Тим. З, 2, 8).

  • Які є види (ступені) cвященства?

    • У християнській традиції розрізняють три ступені священства: диякон, пресвітер (священник) і єпископ (архиєрей). Кожен з цих ступенів має свої обов’язки і служіння в Церкві.

      Диякон отримує благодать служити при здійсненні таїнств. Священник (пресвітер) – отримує благодать здійснювати таїнства. Єпископ (архиєрей) отримує благодать не тільки здійснювати таїнства, але й посвячувати інших для здійснення таїнств.

  • Хто такий єпископ?

    • Повнота пастирського служіння передана єпископам, які є спадкоємцями повноти апостольського служіння, тобто повноти благодаті священства. У своїй єпархії єпископ є першим відповідальним за навчання Божого Слова, провід Божого народу та його освячення. Особливістю священнодіяння єпископа є рукоположення єпископів, пресвітерів і дияконів, освячення мира та антимінсів.

  • Хто такий священник (пресвітер)?

    • Пресвітери, поставлені єпископом на чолі парафіяльних спільнот, священнодіють, навчають і провадять довірену їм паству. Вони звершують таїнства Хрещення, Миропомазання, Євхаристії, Покаяння, Єлеопомазання та Вінчання, а також благословення й освячення на потребу вірних.

  • Хто такий диякон?

    • Диякони поставлені єпископом на літургійне служіння при єпископові та пресвітерові, а також на інші служіння в справах навчання і допомоги в потребах Божого народу, зокрема убогих та недужих.

  • Які ще є служіння у Церкві?

    • Окрім ієрархічного служіння, Церква встановила й інші церковні служіння згідно з установленими нижчими чинами:

      • свічконосець,
      • читець-співець (дяк),
      • піддиякон.

      Їх називаємо церковнослужителями.

      До вищого ієрархічного чину можна висвячувати того, хто вже прийняв посвячення в нижчий чин і вдосконалився в тому служінні. Кожний чин є виявом розмаїття дарів Святого Духа в служінні Церкві.

  • Як розпізнати покликання до священства?

    • Ознаки, що свідчать про наявність покликання:

      • шукання Бога;
      • щире прагнення наслідувати Ісуса Христа як ідеал особистого життя;
      • любов до молитви;
      • зацікавленість духовним життям і прагнення до святості;
      • стабільність;
      • здатність до самопізнання;
      • готовність до відповідальності та до виконання обов’язків;
      • здатність до безкорисливої любові, посвяти й самопожертви;
      • турбота про загальне добро;
      • готовність до співпраці й налагодження добрих стосунків між людьми;
      • здатність долати труднощі;
      • здатність сприймати дійсність у світлі віри;
      • вміння переживати самотність;
      • спроможність приймати правильні рішення;
      • наявність чіткого судження та адекватного сприйняття світу, осіб та подій;
      • емоційна врівноваженість;
      • гармонійне статеве дозрівання.
  • Які вимоги для священства?

    • Кандидати на священство повинні мати відповідну освіту, духовний досвід та покликання. Вони також повинні пройти процес формування, який включає духовні вправи та катехизацію.

      Кан. 348 – § 1. Для тих, що призначаються до священства, студії у вищій семінарії, дотримуючись кан. 345, повинні охоплювати філософські і теологічні курси, які можна проходити або поступово або одночасно ці студії повинні охоплювати принаймні повне шестиріч’я так, щоб час, присвячений на філософські предмети, дорівнював повним двом рокам, а час, відведений для теологічних студій – повним чотирьом рокам.

  • Чи можуть священики одружуватися?

    • У Римо-Католицькій Церкві священники зобов’язані до целібату, тоді як в нашій Церкві, священники можуть мати сім’ю, якщо вони були одружені до рукоположення.

  • Як уділяється тайна Священства?

    • Священство називається також таїнством рукоположення, бо ця свята Тайна вділяється через покладення рук на голову покликаного та супроводжується молитвою єпископа про «благодать Святого Духа для здійснення Христового священства у звершенні святих Таїнств і пастирському служінні» (Катехизм УГКЦ, 488). Священник, приносячи безкровну жертву діє іменем Христа і водночас «в ім’я всієї Церкви, коли звертає до Бога молитву Церкви» (К. УГКЦ, 488).

      Покладаючи руку на висвячуваного, єпископ прикликає на нього благодать Святого Духа. Так, висвячуючи пресвітера, єпископ молиться: «Божественна благодать, що завжди недужих оздоровлює і те, що їм недостає, доповнює, поставляє благоговійного диякона в пресвітерство. Тож помолімся за нього, щоб зійшла на нього благодать Пресвятого Духа, і промовмо всі: Господи, помилуй». До молитви єпископа долучається моління Церкви. Багаторазовим вигуком аксіос (з грецької достойний) спільнота стверджує, що рукоположений через божественну благодать став достойним священичого служіння. Подібно до Хрещення і Миропомазання, Рукоположення в будь-який чин несе в собі незгладиму печать благодаті, а тому його можна прийняти тільки раз у житті.

  • Чи може жінка бути священиком?

    • У нашій Церкві не може.

Необхідні документи: Передшлюбний протокол. Деталі о. Богдан Налисник - 773-510-9445

Подружжя - це таїнство, в якому наречений і наречена, при добровільній обіцянці вірності одне одному, перед священником і Церквою, благословляються на подружнє співжиття на зразок спілки (союзу) Христа з Церквою, і їм випрошується благодать чистої однодушності для благословенного народження й християнського виховання дітей.

"Так то полишає чоловік свого батька й матір і пристає до своєї жінки, і стануть вони одним тілом." (Бут. 2:24)

"так що вони не будуть більше двоє, лиш одне тіло. Що, отже, Бог получив, людина хай не розлучає." (Мт. 19:6)

"Жінки нехай коряться своїм чоловікам, як Господеві." (Еф. 5:22)

"Чоловіки, любіть своїх жінок, як і Христос полюбив Церкву й видав себе за неї." (Еф. 5:25)

  • Ким встановлене Подружжя?

    • Таїнство Подружжя установлене Богом при самому створенні чоловіка і жінки. Господь благословив перших людей і сказав: «…..плодіться, розмножуйтесь» (Бут. 1, 28). Христос Спаситель підтвердив святість шлюбу, коли сказав: «Покине чоловік батька свого й матір і пристане до жінки своєї; і будуть удвох одне тіло, і що Бог з’єднав, люди нехай не розлучають» (Мт. 19, 5-6).

      Шлюб тоді є законним, коли він освячений Церквою. Без цього немає шлюбу, а лише беззаконне співжиття. Як і Христос сказав самарянці: «Ти п’ять чоловіків мала, але й той, що тепер маєш, не є тобі чоловіком» (Ів. 4, 18).

  • Як підготуватися до Подружжя?

    • Підготовка до Подружжя включає духовну підготовку, відвідування катехизації, обрання свідків. Важливо, щоб обоє були охрещеними, членами Церкви, хоча б хтось один з них проживав на території парафії, де буде уділена Свята Тайна Подружжя. Вони повинні усвідомлювати важливість шлюбу і свої обов’язки у ньому.

      Рекомендується, щоб наречені та свідки наречених заздалегідь приготувалися до сповіді та перед днем уділення Святої Тайни Подружжя висповідувалися та прийняли Св. Причастя. Для наречених бажано, щоб це була сповідь з цілого життя.

      Також необхідно провести відповідні духовно-підготовчі розмови зі священником та подати відповідні документи.

  • Чи потрібно пройти катехизацію перед Подружжям?

    • Так, наречені повинні:

      • пройти повний курс передшлюбної катехизації. Якщо хтось пройшов курс катехизації при іншій парафії, повинен представити відповідний документ, який засвідчує це, згідно кан. 783, §1 – 2, ККСЦ.
      • пройти канонічну душпастирську розмову. Про дату, місце та годину проведення розмови треба домовитися завчасно зі священником, який є відповідальний за проведення курсу передшлюбної катехизації. Розмова здійснюється у протокольній формі за участю обох зацікавлених сторін (нареченого та нареченої) та священника.
  • Які документи необхідні подати?
      • Передшлюбний протокол для уділення Святої Тайни Подружжя.
      • Довідку про проходження курсу передшлюбної катехизації;
      • Світокопію Свідоцтва про Хрещення і Миропомазання. Якщо такого свідоцтва немає, тоді в парафіяльній канцелярії попередньо можна отримати відповідний формуляр Ствердження факту Хрещення і Миропомазання. Цей формуляр під присягою заповнює безпосередній свідок уділення Святого Таїнства (мати, батько, хресна мати, хресний батько);
      • Світокопію Паспорта (стор. 1 і 2 та 10 і 11, де засвідчується місце прописки та цивільний стан особи);
      • Світокопію цивільного Свідоцтва про одруження. Якщо на момент канонічно-душпастирської розмови наречені не мають свідоцтва про цивільне одруження, то вони повинні представити ксерокопію документу протягом тижня від дня отримання церковного шлюбу.
      • Дозвіл на проведення канонічно-душпастриської розмови*;
      • Дозвіл на уділення Святої Тайни Подружжя*;
      • Посвідку про виголошення оповідей*;

      (*) Дані документи видає священник парафії, на території якої проживає особа.

      У надзвичайних випадках необхідно преставити наступні документи:

      • Декрет про уневажнення шлюбу. Якщо хтось перебував у церковному шлюбі, який був визнаний відповідно Церковною інстанцією не правосильним.
      • Свідоцтво про розлучення. Якщо хтось перебував у цивільному зв’язку, який був розірваний вироком відповідної державної інстанції.
      • Свідоцтво про смерть подруга. Якщо хтось є вдівцем чи вдовою.
      • Приналежні до інших церковних конфесій, релігій або невіруючі повинні повідомити відповідального за приготування до Св. Тайни Подружжя про своє релігійне відношення в момент реєстрації в Книзі записів на отримання Св. Тайни Подружжя.
  • За скільки часу потрібно зголоситися перед укладанням Подружжя?

    • Зареєструватися в Книзі записів  щонайменше за 3 місяці перед запланованою датою шлюбу. Запис на шлюб здійснюється у парафіяльній канцелярії.

      Прибути вчасно на шлюб, бажано за 10 хвилин раніше установленої години шлюбу.

  • Які можуть бути перешкоди для укладання Подружжя?
      • Не можуть укласти подружжя чоловік до виповнення 18 (вісімнадцяти) років життя і жінка до виповнення 17 (сімнадцяти) років (див. Партикулярне право. Кан. 800, §1, ККСЦ).
      • Статеве безсилля з боку чоловіка або жінки розриває подружжя з самої його природи (кан. 801, §1 ККСЦ), проте безплідність не забороняє подружжя, ані не розриває його (кан. 801, §3).
      • Не може укласти подружжя той, хто зв’язаний вузлами попереднього подружжя (перебуває в законному подружжі) (кан. 802, §1 ККСЦ).
      • Правосильно не можна укладати подружжя з нехрещеними (кан. 803, §1 ККСЦ).
      • Не можна укладати подружжя з особою викраденою або хоч би затриманною з наміром одруження (кан. 806 ККСЦ).
      • Не може вступити в подружжя той, хто заради подружжя з певною особою заподіяв смерть її супругові або власному супругові (кан. 807, §1 ККСЦ).
      • Не можуть вступати у подружжя ті, хто мають кровне споріднення у прямій лінії (батьки ↔ діти ↔ внуки) (кан. 808, §1, ККСЦ); та у бічній лінії до четвертого ступеня включно (ІІ ступень – рідні брат/сестра; ІІІ ст. – дядько/тітка – племінник/племінниця; IVступень – двоюрідні брат/сестра) (кан. 808, §2, ККСЦ).
      • Посвоячення розриває подружжя в будь-якому ступені прямої лінії (вдовець/вдова ↔ дочка/син з попереднього подружжя покійного партнера) і в другому ступені бічної лінії (вдовець/вдова ↔ сестра/брат покійного партнера) (кан. 809, §1 ККСЦ).
      • Не можуть вступити в подружжя хресні батьки з похресниками або їх батьками, бо на підставі хрещення між ними виникає духовне споріднення, яке розриває подружжя (кан. 811, §1 ККСЦ).
      • Не можуть правосильно одружитися між собою ті, що є зв’язані правовим спорідненням, яке постало з усиновлення в прямій лінії (усиновлюючі батько/мати ↔ усиновлений/усиновлена) або в другому ступені бічної лінії (природні діти усиновлюючого/усиновлюючої ↔ усиновлений/усиновлена) (кан. 812, ККСЦ).
  • Що потрібно мати для уділення Тайни Подружжя?

    • На обряд Вінчання потрібно мати:

      • обручки,
      • дві свічки,
      • білу хустину
      • весільний рушник (за бажанням).
  • Як вибрати дату вінчання?

    • Можна вибрати будь-яку дату вінчання, але важливо, щоб вона була узгоджена з графіком священника та церковними правилами. Таїнство Подружжя не уділяється у заборонені часи. Про це говорить 5 церковна заповідь. Згідно з вчення Церкви такими часами є:

      • Всі пости:
        • Великий Піст (Чотиридесятниця) – перед Великоднем (триває з понеділка після Сиропусної неділі до суботи Лазаревої. Страсний тиждень триває з Великого понеділка до Великої і Святої суботи включно);
        • Петрів піст (Петрівка) – перед празником свв. апостолів Петра і Павла. Триває від Неділі всіх святих і до дня перед святом святих апостолів Петра і Павла (28 червня) включно;
        • Успенський Піст (Спасівка) – починається 1 серпня і триває до Навечір’я Успіння Пресвятої Богородиці (14 серпня) включно;
        • Різдвяний Піст (Пилипівка) – починається в день свята святого апостола Филипа (15 листопада) і триває до Навечір’я Різдва Христового (24 грудня) включно;
        • Одноденні Пости (Навечір’я Різдва Христового та Богоявління, Усікновення Чесної Глави Йоана Предтечі, Воздвиження Чесного Хреста.
      • Від Різдва до Богоявління;
      • від Великодня до Томиної (Провідної) Неділі,
      • у часі Світлого Тижня.
  • Чи можна повторно вінчатися?

    • У деяких випадках Церква допускає повторне вінчання, наприклад, у випадку визнання факту недійснсті подружжя або смерті одного з подругів.

  • Яка роль священника у Таїнстві Подружжя?

    • Священик виконує роль посередника, благословляючи союз молодят і звертаючись до Бога за підтримкою їхнього шлюбу. Він проводить обряд, читає молитви і нагадує про важливість подружнього життя.

  • Як уділяється таїнство Подружжя?

    • На початку чину Вінчання священник питається молодят про їхню подружню згоду – їх “тверду думку взяти собі за жінку/мужа ту/того, що бачать перед собою”. Ця “тверда думка” – це вислів таїнства Подружжя, яку доповнюють урочистою обіцянкою перед Богом, Церквою та один одним, – жити в любові, вірності, і що не залишать одне одного аж до смерті. Пресвята Трійця і всі святі є основою подружнього життя, тому чоловік і жінка знаходять силу себе взаємно любити, шанувати і долати різні труднощі. Звінчані славою і честю Христовою (тобто, його хрестом), одержують надприродну силу для подружнього життя, якої хрест є джерелом.

  • Яка різниця між Подружжям і цивільним шлюбом?

    • Вінчання є сакральним актом, освяченим Церквою, тоді як цивільний шлюб є юридичним договором. Вінчання має духовний вимір, в той час як цивільний шлюб зосереджується на правових аспектах.

  • Чи потрібно вінчатися, якщо вже є цивільний шлюб?

    • Для християн важливо, щоб шлюб був освячений у Церкві, щоб отримати Божу благодать у подружньому житті.

  • Яке значення має весільний бенкет після вінчання?

    • Весільний бенкет є символом радості та святкування нового союзу. Це допомагає зміцнити зв’язки з родиною та друзями, а також відзначити важливу подію у житті. Ісус Христос був присутнім на весільному бенкеті, де перетворив воду у вино.

  • Чи можуть вінчатися пари з різних конфесій?

    • Так, пари з різних конфесій можуть вінчатися, але це потребує особливого розгляду і благословення священника. Важливо, щоб обоє були готові до спільного життя у вірі.

  • Яке значення мають обручки?

    • Обручки – знак вірності і безперервності шлюбного союзу, бо вічна і безперервна благодать Святого Духа; символи вічної любові Бога до нас, і вічної любові подругів між собою; знак повної взаємної довіри молодят, союз яких буде без кінця, як і саме кільце.

      Обмін обручками символізує незламний союз і вірність між чоловіком і жінкою. Це є фізичний знак їхнього шлюбу, що підкреслює їхнє зобов’язання один перед одним у любові і вірності.

  • Яке значення мають вінці?

    • Вінці – у часі шлюбу священик накладає на голови наречених вінці, які символізують їх дошлюбну чистоту, а також побажання на майбутнє, щоб жили чесно й поборювали пристрасті. Також вінці символізують царську славу молодих – це з однієї сторони, а з іншої – як мученицький подвиг сімейного життя. Увінчані вінцями, як переможці земних пристрастей, вони являють собою образ духовного шлюбу віруючої душі з Господом.

      Спочатку вони були з квітів, пізніше їх почали виготовляти з металу, надаючи їм форми царської корони. Вони нагадують про царську достойність перших людей – Адама і Єви, яким Господь віддав у владу все земне створіння: «… наповняйте землю, і володійте нею…» (Бут. 1, 28). Вони також являються вінцями Царства Божого. «Прийми вінці їх в Царстві Твоїм, зберігаючи їх чистими, непорочними і бездоганними на віки вічні» (з молитви Благословення вінцями, у Чині Вінчання).

  • Яке значення має свічка у чині Подружжя?

    • Свічка символізує присутність Самого Господа; свідчення світлих спонукань нареченого і нареченої; також знак радості, вогонь дає тепло, тому запалені свічки являють собою радість зустрічі двох люблячих людей. Одночасно це символ їх чистоти і непорочності.

  • Яке значення має рушник?

    • Здавна дівчина починала вишивати рушник ще задовго до весілля. Основне значення весільного рушника – життєва дорога, по якій разом повинні пройти жених і наречена, чоловік і дружина. Переважаючий червоний колір у вишивці рушника теж не випадковий: червоний – колір сонця, тепла і краси.

Тайну Єлеопомазання можемо охарактеризувати такими словами – це є тайна Нового Завіту, в якій хвора особа через намащення святою оливою і завдяки молитві священника отримує освячуючу ласку до спасіння душі, а часто і здоров’я тіла.

"І покликав дванадцятьох і заходився їх посилати по двох, даючи їм владу над нечистими духами." (Мк. 6:7)

"Моліться один за одного, щоб вам видужати. Ревна молитва праведника має велику силу." (Якова 5:16)

"Нездужає хтось між вами? Хай прикличе пресвітерів церковних і хай вони помоляться над ним, помазавши його олією в ім'я Господнє." (Якова 5:14)

"А як заходило сонце, всі, хто мав яких недужих на різні хвороби, приводили їх до нього, і він на кожного з них клав руки та й оздоровляв їх." (Лк. 4:40)

  • Хто встановив цю тайну?

    • Ця тайна була установлена у Новому Завіті в часі прилюдної діяльності Христа. Ісус Христос установив тайну Єлеопомазання поручивши апостолам зціляти хворих, як про це говорить Євангеліє від Матея: «Прикликавши своїх дванадцять учнів, Ісус дав їм владу над нечистими духами, щоб їх виганяли і лікували всяку хворобу й усяку неміч». (Мт 10. 1, 8).

      Апостол Яків так пояснює потребу і користь тайни Єлеопомазання: «Нездужає хтось між вами? Хай прикличе пресвітерів церковних і хай вони помоляться над ним, помазавши його олією в ім’я Господнє, і молитва віри спасе недужого, та й Господь його підійме; і як він гріхи вчинив, вони йому простяться» (Як. 5, 14-15).

  • Як проходить обряд єлеопомазання?

    • Обряд включає молитви, помазання святою олією та причастя. Священик молиться за зцілення і підтримку для хворого, підтверджуючи Божу близькість і милосердя.

      Священник молиться над хворим, що виражає молитву всієї Церкви. Саме ця молитва є молитвою віри, яка приносить хворому спасіння через прощення гріхів у тайні Сповіді, яка часто вділяється перед Єлеопомазанням. Сповідь відбувається тоді, коли людина є при свідомості, якщо ж ні, то непритомному відразу вділяєтьмя Єлеопомазання, припускаючи, що той бажав би отримати цю тайну, якщо б був при свідомості.

      Помазуючи чоло, очі, ніздрі, вуха, уста, груди, руки і ноги хворого, «священник проказує урочисту благальну молитву до Бога Отця, у якій просить зцілити недужого «помазанням цим від тілесної і душевної немочі» й «оживотворити його благодаттю Христа, молитвами Богородиці і всіх святих».

      Після таїнства Єлеопомазання недужий, якщо це можливо, приймає Пресвяту Євхаристію (Причастя) – «лік безсмертя». Ті, що є присутніми при хворому, протягом всього обряду Святого Таїнства Єлеопомазання, моляться за нього, сповняючи таким чином слова апостола Якова: «Моліться один за одного, щоб вам видужати. Ревна молитва праведника має велику силу» (Як. 5, 16).

  • Коли уділяється Єлеопомазання?

    • Єлеопомазання уділяється у важкій хворобі, в старості, в загальному – в небезпеці смерті.

  • Де здійснюється це таїнство?

    • Може здійснюватися в храмі, вдома або в лікарні.

  • Чи може єлеопомазання бути проведено вдома?

    • Так, священик може провести обряд єлеопомазання вдома, якщо хворий не може відвідати церкву. Це підкреслює важливість доступності таїнства для всіх, хто його потребує.

  • Чи може єлеопомазання бути проведено для дітей?

    • Так, єлеопомазання може бути проведено для дітей, які страждають від серйозних хвороб. Це важливий крок у їхньому духовному житті і допомагає їм відчути Божу любов і підтримку.

  • Як Святе Письмо підтверджує важливість єлеопомазання?

    • “На хворих будуть руки класти, і добре їм стане.” (Марка 16:18) Цей вірш підкреслює важливість помазання та молитви за хворих, як спосіб отримання Божої благодаті і зцілення.

  • Як помазання впливає на життя віруючого?

    • Через тайну Єлеопомазання недужий отримує ласку Святого Духа, який допомагає людині до спасіння, зміцнює довіру в Бога, завдяки чому християнин стає здатний надати сенс своїм терпінням і через це заховати внутрішню рівновагу і спокій серед терпіння, чи в часі недуги.

logo_j.png

Українська греко-католицька парафія святого Йосифа Обручника

Address: 

5000 North Cumberland Ave Chicago, Illinois 60656

Phone: 

(773) 625-4805
E-mail:

Facebook Twitter Youtube Instagram

@ 2009-2024. All Right Reserved. St. Joseph the Betrothed Ukrainian Catholic Church