В ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа!
Дорогі брати і сестри!
Минає вже другий тиждень Великого посту. Ми часто думаємо, що попереду ще багато часу: третя, четверта, п’ята неділі посту… Але життя людини нагадує нам іншу правду — час не є в наших руках. Смерть приходить до кожного, і дуже часто тоді, коли ми її зовсім не очікуємо. Тому Церква постійно нагадує нам: жити потрібно так, ніби кожен день є важливим для нашого спасіння.
Апостол Павло каже:
«Пильнуйте, як поводитися, бо дні лукаві» (Еф 5:16).
Це означає, що ми не знаємо ні дня, ні години, але знаємо одне — Бог дає нам час для покаяння.
Перед початком Великого посту Церква багато говорить нам про покаяння. Ми чули євангельські історії про Закхея, про митаря і фарисея, про блудного сина, про вигнання Адама з раю. Усе це — заклик побачити свою гріховність і захотіти змінити життя.
Але коли починається сам Великий піст, Церква показує нам ще щось інше — велич і красу нашої віри. Перша неділя посту — Торжество Православ’я. Це згадка про перемогу істини над іконоборством, коли Церква підтвердила, що Христа можна зображати, бо Бог справді став людиною. Інакше кажучи, якщо Бог увійшов у цей світ, якщо став видимим і близьким, то і людина покликана до зустрічі з Ним.
Сьогодні Церква згадує св. Григорія Паламу, великого богослова XIV століття.
Його вчення допомагає нам зрозуміти одну дуже важливу істину: Бог не є далеким від людини.
Іноді люди думають, що Бог настільки великий і недосяжний, що людина ніколи не може справді Його пізнати. Мовляв, між Богом і людиною є така безмежна відстань, що справжньої зустрічі бути не може. Але Церква вчить інакше.
Св. Григорій Палама пояснює: хоча Божа сутність завжди залишається для нас таємницею, Бог не закритий від людини. Він відкривається нам через Свою благодать, через Свою живу присутність.
Найкраще це видно в події Преображення Господнього на горі Tавор. Коли Христос молився, Його лице засяяло, а одяг став світлим, як світло. Апостоли побачили славу Бога. Це було не звичайне світло, не світло сонця. Це було нетварне світло Божої слави, яке в Церкві називають Tаворським світлом.
Св. Григорій пояснює: апостоли побачили не просто чудо, а Божу благодать, яка виходить від Бога і може торкатися людини. Це означає, що людина покликана не лише жити морально або просто виконувати правила. Людина покликана до набагато більшого — до обоження, тобто до участі в Божому житті.
Недаремно Святі Отці говорили:
«Бог став людиною, щоб людина могла стати причасником Божого життя».
Через молитву, покаяння, боротьбу зі своїми пристрастями і очищення серця людина поступово відкривається для Божої благодаті. І тоді Бог починає просвітлювати її життя, її думки, її серце. Саме тому святі часто зображуються на іконах зі світлом навколо голови. Це знак того, що людина, яка живе з Богом, поступово стає причасною Його світла.
Отже, Tаворське світло — це нагадування про наше покликання. Великий піст даний нам для того, щоб ми очистили своє серце і знову повернулися до Бога. Бо, як говорить Христос:
«Блаженні чисті серцем, бо вони Бога побачать».
Дорогі брати і сестри!
Бог дав нам великий дар — можливість пізнавати свою віру.
Ми маємо Святе Письмо, вчення святих отців, катехизацію, духовні зустрічі.
Тому використаймо цей час Великого посту:
- більше молитися
- читати Євангеліє
- вчитися нашої віри
- очищати своє серце.
Бо мета посту — зустріти живого Бога і дозволити Йому перемінити наше життя.
Нехай Господь просвітить наші серця Своїм світлом, щоб і ми стали світлом для інших.
Амінь.
