У суботу, 10 травня 2025 року, парафія Святого Йосифа у Чикаго наповнилася урочистістю і світлом. Цього дня діти, що протягом року готувалися до прийняття Таїнств Сповіді та Євхаристії, вперше усвідомлено приступили до Святого Причастя.
Це було не просто гарне парафіяльне торжество – це був момент єднання, в якому відкрилася суть християнської віри, переданої від покоління до покоління. Протягом цілого року діти відвідували катехитичні заняття, де вивчали основні правди віри, молитви, знайомилися з Євангелієм, Таїнствами, прикладами святих. Катехити та їхні помічники щотижня вкладали серце у те, щоб донести дітям, що віра – це не лише знання, а живі стосунки з Христом.
Цей день став особливо хвилюючим для батьків, родичів, катехитів і всієї парафії. Білі сукні, віночки, молитва, урочисті очі дітей – усе промовляло до серця. І звучали слова з Євангелія: “Пустіть дітей приходити до Мене, не бороніть їм, бо таких – Царство Боже” (Мк. 10:14).
Однак у Східній Католицькій Церкві, зокрема в Українській Греко-Католицькій традиції, ця подія має дещо інше богословське і літургійне значення. Дитина, хрещена у нашому обряді, зазвичай одночасно отримує три Таїнства: Хрещення, Миропомазання та Євхаристію. Ці три Таїнства становлять єдиний акт втаємничення у Христову Церкву. Таким чином, дитина причащається вже з немовлячого віку.
Отже, подія, яку ми називаємо “Першим Святим Причастям”, у Східній традиції, зокрема в Українській Греко-Католицькій Церкві, не є першим прийняттям Тіла і Крові Христової, а першим – свідомим. У нашому обряді дитина отримує Святе Причастя вже від моменту хрещення, але до певного віку вона не зобов’язана попередньо сповідатися. Це пов’язано з тим, що до так званого “віку розрізнення” – приблизно 6-7 років – дитина сприймається як невинна, ще не здатна повністю усвідомити моральну відповідальність за свої вчинки.
Коли ж дитина досягає віку, в якому починає розуміти, що таке гріх, і розрізняти добро і зло, її готують до першої Сповіді. Це надзвичайно важливий момент духовного становлення: дитина вперше усвідомлено визнає свої гріхи перед Богом і вчиться довіряти Його милосердю. Після цього вона приступає до Євхаристії вже як до свідомо пережитого Таїнства. Цей крок – перше свідоме Причастя – є особистою відповіддю на дар, який дитина приймала раніше змалку.
Східна Церква навчає, що благодать діє не лише через знання чи вік, а через відкрите серце і чисту віру. Тому Євхаристія для дитини – це не нагорода за розуміння, а дар, який веде її до глибшої єдності з Христом.
У Римо-Католицькій Церкві ситуація інша: там Таїнства уділяються поетапно.
Спочатку Хрещення, а згодом – після досягнення “віку розуміння” (приблизно 7-8 років) – Сповідь і Перше Святе Причастя. Це пояснюється тим, що дитина має свідомо розуміти зміст Таїнства і брати участь у ньому як особистий вибір.
Обидві традиції мають глибоке богословське коріння і жодна не применшує іншої. Обидві визнають, що в Євхаристії ми приймаємо самого Христа, як каже Писання:
“Я є хліб життя… хто їсть Мене – житиме Мною” (Йо. 6:35, 57).
Однією з тих, хто допомагав у підготовці цього матеріалу, була Софія Бурядник -юна парафіянка, яка кілька років тому сама приймала урочисте Причастя. Розглядаючи фото і пригадуючи власний досвід, вона поділилася: “Я зрозуміла, що Євхаристія – це не просто ритуал, а сам Христос, який приходить до мене. І кожен раз – як перший раз. Я щаслива, що інші діти теж пережили цей день.”
Парох парафії о. Микола Бурядник у завершальному слові подякував катехитам, батькам, спільноті і всім, хто сприяв підготовці цього дня:
“Цей день – це не лише торжество дітей. Це торжество всієї Церкви, бо коли дитина відкриває серце Христу, оновлюється і вся громада.”
І справді – це було торжество. Торжество віри, надії і любові. Торжество живої присутності Ісуса у наших серцях, у спільній молитві, у чистоті дитячої душі. І ми, дорослі, маємо тільки одне – вчитися у дітей бути щирими перед Богом, і з відкритим серцем казати: “Амінь”.
