«Згадай про Твоє милосердя, Господи, і про Твою милість, вона бо споконвіку» (Пс. 25, 6).
Первородний гріх, той внутрішній біль і внутрішня розбитість, що не залежать навіть від наших власних вчинків, може стати місцем, де ми діткнемось і нашого «первородного», первісного, благословення. Так виходить, що наш зламаний батько, обмежена мати, нервовий брат, сестра, яка заплуталася в собі, або власна внутрішня боротьба штовхають нас до того, щоб ми вийшли поза свій біль. Це стає нашою потребою. Св. Августин сказав: «Не заспокоїться моя душа, поки не спочине в Тобі, Господи».
Коли ми починаємо пізнавати близькість з Богом та приймати інших і себе такими, якими ми є, тоді починаємо говорити про «щасливу провину», або «щасливу розбитість». Наша внутрішня боротьба більше не є тягарем, а стає дорогою до правди, світла і життя. Чи могли б ми стати Божими дітьми, потрапити в обійми Отця, Сина і Святого Духа, наблизитися до інтимного життя Тройці, якби Бог не виявив співчуття нам — таким, які ми є? Завдяки воплоченню Ісуса ми дізналися про внутрішнє життя Бога. Саме у нашому слабкому смертному тілі відкривається для нас те первісне Боже благословення.
Господи, Ти дав себе пізнати в нашому обмеженому світі. Дякую Тобі за те, що Ти взяв на себе наше життя і нашу смерть, щоб показати нам дорогу до Отця.
The Love Of The Father
Be mindful of your mercy, O Lord, and of your steadfast love, for they have been from of old. Psalm 25:6
Somehow original sin, that inner anguish and brokenness that is even beyond our own doing, can become the place where we come in touch with our original blessing. Somehow our broken father, our limited mother, our neurotic brother, our confused sister, and our own inner struggle push us and create in us a hunger to go beyond our pain. “My soul is restless,” as Augustine says, “until it rests in you, O Lord.”
When we begin to know intimacy with God and to accept others and ourselves as we are, we then begin to speak about “happy guilt” or “happy brokenness.” Our inner struggle is no longer such a burden, but a way to the truth, to the light, to the life. How could we ever become children of God, embraced by the love of the Father, the Son and the Spirit, and be let into the intimacy of the triune life if God hadn’t shown compassion with us, as we are? Through Jesus’ incarnation we come to know about the inner life of God. It is in our fragile and mortal flesh that God’s original blessing is revealed to us.
Lord, you have made yourself known in our limited world. Thank you for taking on our life and our death in order to show us the way to the Father.
