«Обмий мене з беззаконня мого» (Пс. 51, 4).
Будь співчутливий до себе у своїй життєвій мандрівці, до своїх відходів і повернень, міркуючи так: «Коли я ризикую і навіть коли помиляюся, Бог любить мене. Я роблю те чи інше, бо хочу якось утвердитись. Щось я зробив не так, як треба, але іншої дороги в той момент я не знав». У протилежному випадку ти починаєш себе мучити, принижувати, і тоді повернення твоє сповнене почуття вини, а Бог видається похмурим Богом, який говорить: «Хе, хе! Я завжди знав, що ти знову прибіжиш до мене».
Але Він не говорить цього. Бог не сидить там і не сміється, що ти не зміг зробити по-своєму і врешті-решт змушений був визнати, що потребуєш батьківської любови. Бог, про якого ми говоримо, — не такий. Наш Бог — близький і милосердний. Він чекає зі співчуттям і ніжністю.
Твоя доброта, Господи, притягає мене до Тебе. Дякую Тобі, що Ти даруєш мені прощення.
Just Return-Again
Wash me thoroughly from my iniquity … Psalm 51:2
Have a sense of compassion for your own journey, for your own leaving and returning, a sense of, “Yes, yes, I’m loved when I take a risk. I’m loved even when I make a mistake because, somehow, it’s an expression of my desire to claim myself. I did it in a wrong way, but I didn’t have any other way to do it at that moment.” Otherwise you start hurting yourself and putting yourself down and then the return becomes guilt-ridden and the God becomes a dark God who says, “Heh, heh. I always knew you would need me again. ”
That’s not what God is saying. God is not sitting there laughing that you couldn’t do it on your own and you finally had to confess you needed a parent’s love. That’s not the God we are talking about. Our God is much more intimate and loving. Our God waits with compassion and tenderness.
Your goodness, Lord, draws me to you. Thank you for offering me forgiveness.
