«Я прийшов не щоб праведників кликати до покаяння, а грішних» (Лк. 5, 32).
Нелегко дозволити собі бути прощеним, зціленим, дозволити собі щось прийняти. Повірити, що Бог хоче змити всі твої провини і дати тобі нове серце і новий дух, — це важке завдання. Чи можеш ти прийняти цю правду? Очевидно, кожна людина, живучи в родині чи в спільноті, щось приймає. Ти відкриваєш, що маєш певні таланти, а люди поруч з тобою мають якісь інші таланти — і ви потребуєте одне одного. У певному сенсі те, що відбувається в сім’ї (коли її члени приймають дари одне одного), стає відображенням великого дарування й отримування вірної Божої любови.
Живучи в дружніх стосунках з людьми, дуже важко буває відкрити, що найбільшим даром є вміння приймати (а не давати). Це означає, що ти перестаєш тримати все під своїм контролем і кажеш ближньому: «Так, мені потрібна твоя допомога». Коли від «бути сильним» ти робиш поворот до «бути тим, який отримує», тоді твої стосунки з людьми стають по-справжньому взаємними, а любов — щирою і явною.
Я знаю, що мені так важко приймати допомогу, особливо від найближчих людей. Господи, нехай Твоя благодать відкриє моє серце до всіх добрих дарів, які Ти бажаєш передати мені через людей.
