«Тоді світло твоє засяє, як зірниця, загоїться негайно твоя рана…» (Іс. 58, 8).
У світлі Божої любови й прощення ти наважуєшся відкрити в собі те, що від себе приховуєш. Чим біль- ше ти відкриваєш Боже світло, тим більше відчуваєш у собі потребу цього світла. Це — немов осяяння, не- мов Божий голос у вухах: «Я люблю тебе так сильно, що хочу торкнутися в твоїй душі кожного місця, де ти заблукав. Щоб ти усвідомив не тільки своє блукання, але й те, у скількох місцях, на скількох дорогах я хочу віднайти тебе».
Ось вправа-молитва: сядь перед Богом і скажи: «Я знаю, що Ти — люблячий батько, але мені ще не вдалося повірити в це. Мені часто здається, що Ти тільки й думаєш про те, щоб зловити мене на гарячому. Але сьогодні я хочу побути у Твоїй присутності, відчути Твою любов. Я хочу розповісти Тобі про себе». Серцем промовити до серця.
Це не означає, що слід почати роздумувати про себе як про великого марнотратника чи про свою злопам’ятність. Ні, збагнувши свою марнотратність і злопам’ятність, ти не мусиш утікати від цієї правди.
Бог її знає і чекає слушного моменту, щоб торкнутися твоїх ран і зцілити тебе.
Всепрощаючий Отче, поможи мені повірити, що Ти поведеш мене до такого зцілення, якого я найбільше потребую.
