«І був розп’ятий за нас за Понтія Пилата, і страждав, і був похований»
І був розп’ятий — жертва любові
Хресна жертва Христа Спасителя — це вияв найвищої Божественної любові.
Як сказано в Святому Письмі: «Так бо Бог полюбив світ, що дав Сина Свого Єдинородного, щоб кожен, хто вірує в Нього, не загинув, але мав життя вічне» (Йо. 3:16). Сам Господь Ісус Христос говорить про Свою хресну жертву так:
«Немає більшої любові над ту, як хто душу свою кладе за друзів своїх» (Йо. 15:13).
А ці друзі — це ми з вами, усі Божі діти.
Хресна смерть була найболючішою і найганебнішою стратою в Римській імперії. Людина могла висіти на хресті багато годин, повільно втрачаючи силу й життя. Саме таку смерть прийняв Христос. Він був розіп’ятий за правління римського намісника в Юдеї — Понтія Пилата. Згадка про Пилата в Символі віри підкреслює, що це історична подія, а не вигадка чи міф.
Багато нехристиян дивуються: чому ми носимо на шиї хрест, хрестимо себе, вінчаємо ним куполи церков, молимося перед ним?
Адже, кажуть вони, на ньому стратили вашого Бога.
Але саме тому для нас хрест — святиня.
Бо він постійно нагадує: яка велика жертва була принесена заради нашого спасіння, і наскільки глибока любов Божа до людини.
Бог не лише створив нас і дбає про нас.
Він готовий віддати життя за нас, грішних і недостойних.
Бог сходить на хрест, щоби стати жертвою за наші гріхи — і тим самим визволити нас від гріха і вічної смерті.
Бог створив світ зі справедливими духовними і фізичними законами. Один із таких законів — це те, що гріх має наслідки.
За гріх мусить бути покарання.
Покаранням за гріх людства є вічна смерть.
«Що посіє людина, те й пожне» (Гал. 6:7).
Гріхів стало настільки багато, що людство вже не могло самостійно вибратися з безодні зла. Тож те покарання, яке мали б понести люди, бере на Себе Сам Господь.
«На Ньому була кара, що нам мир принесла, і Його ранами ми зцілилися» (Іс. 53:5), — каже пророк Ісая.
Щоб краще зрозуміти суть цієї жертви, уявімо наступне:
Юнак, майже ще підліток, чинить злочин. Йому загрожує суворе покарання — довгі роки у в’язниці, можливо навіть смертна кара.
Але поруч із ним був батько. І батько, розуміючи, що син не витримає, що його життя буде знищене, приймає героїчне рішення:
він, хоч і невинний, бере на себе провину сина і несе за нього кару.
Цим він рятує дитину від загибелі, дає їй шанс на життя — і показує приклад найвищої любові та самопожертви.
Так само і Христос на хресті — спасає нас, Своїх дітей, приймаючи на Себе кару, яку ми заслужили.
У християнському богослов’ї Христос зветься Новим (або Другим) Адамом.
Чому?
Бо ми всі, за людською природою, походимо від праотця Адама.
Він згрішив і втратив первісну благодать.
Через його падіння людська природа спотворилась, у світ увійшли хвороби, страждання, смерть.
Ми — нащадки грішного Адама, ми успадкували зранену гріхом природу.
Але в світ приходить Новий Адам — Христос.
Він живе без гріха, долає спокуси, віддає Своє життя на хресті і воскресає, відкриваючи шлях до нового життя.
Тепер кожен, хто народжується у Христі — через хрещення, віру та життя у благодаті — стає новим творінням.
Іде дорогою Христа, розпинає свою «плоть зі страстями та похотями» (Гал. 5:24)
— і успадковує життя вічне з Христом.
за нас
Це — центральне слово цієї молитви віри. Христос помер не за власну провину, а замість нас, з любові до нас, щоб визволити нас від гріха і смерті. Святий Григорій Богослов: «Той, Хто не мав гріха, став жертвою за нас, грішних, щоб ми стали святими».
за Понтія Пилата
Чому в молитві згадується римський намісник? вЩоб наголосити: це сталося насправді, у певному місці і часі. Ісусова смерть — не символ, не міф, а подія, яка змінила історію людства.
Катехизм УГКЦ (п. 181):
«Згадка про Пилата вказує на реальність спасіння — воно звершилось у нашому світі, в історії, між людьми».
і страждав — повна участь у людській долі
Ісус терпить не ззовні, а зсередини. Він переживає страх, біль, зраду, приниження, — усе, що ми теж переживаємо. Але не втрачає довіри до Отця. Його страждання — це ліки для людства.
Святий Афанасій:
«Страждання Того, Хто не знав гріха, очищують душу кожного, хто з вірою до Нього приходить».
і був похований
Ісус був справді мертвий. Його тіло поклали в гробницю, а душа зійшла в глибини аду, щоби вивести звідти всіх, хто чекав визволення.
Це повнота приниження, але водночас — початок воскресіння.
