На початку Різдвяного посту ми благоговійно святкуємо Введення Пресвятої Богородиці до храму. Храм — це оселя Божа, місце, яке повністю належить Богові, де ні думка, ні почуття, ні воля не можуть бути іншими, як лише волею Божою. І ось Пречиста Діва Богородиця в юні, дитячі літа приводиться до храму Господнього, входить у ту сферу, де немає нічого, крім Бога і Його шляхів; Вона занурюється в молитву, стоїть перед Живим Богом, віддає себе святому жіночому труду, який — якщо лише людське серце чутливе й чисте — може бути вираженням однієї любові та турботи.
І, занурена в цю стихію Божої присутності й людського благоговіння, Вона з року в рік зростає до повної міри Своєї зрілості. І коли перед Нею постає великий Архангел Благовіщення та звіщає Їй про те, що таємничо й незбагненно від Неї народиться Господь, Вона віддається Йому беззастережно — у тремтінні та смиренному послусі:
«Ось я, раба Господня, нехай буде мені за Його словом…»
За ці роки всеповного занурення в Божу тайну, в тайну любові, Вона стала здатною стати Тією, через Яку спасенна, преображаюча, жертвенна й хресна любов Божа увійде в світ. Святий Григорій Палама навчає нас, що втілення Сина Божого було б так само неможливим без згоди Його земної Матері, як і без волі Небесного Отця. Віддавши себе без залишку Божій волі, таємниці любові до Нього і в Ньому — до всього творіння, Вона змогла вимовити Боже ім’я — святе, таїнственне ім’я, тотожне Йому Самому, Його Особі, — усією Своєю думкою, усім Своїм серцем, усією волею та всім тілом Своїм. І це Слово стало тілом; тому ми благоговійно споглядаємо цю неповторну, єдину святість Божої Матері.
Але недаремно це свято поставлене немов переддвер’ям нашої дороги назустріч Різдву Христовому, втіленню Божого Слова: і нам належить так приготуватися, так заглибитись, так очистити своє серце, освятити свої думки, оновити свою волю, освятити і своє тіло, щоб вічне життя, явлене у Христі, могло народитися й у нас; щоб ми, занурені в Його смерть і підняті силою Його Воскресіння у день нашого хрещення, могли по-справжньому так зростися з Ним, так бути з Ним єдиними, як члени тіла єдині між собою, як усе тіло становить одне ціле з головою. Божа Мати принесла у світ Слово творче та Любов воплочену; і нам дано молитвою, вірністю євангельському шляху, любов’ю до Бога та ближнього, відреченням від самих себе, повним врученням себе Богові та ближньому — увійти в таїнственне єднання з Богом настільки, що й ми воскреснемо зі Христом і у Христі.
Перед нами нині лежить шлях — пройдімо ж цей шлях не просто в очікуванні чуда в його кінці, а стаючи живими, творчими учасниками цього шляху, щоб народився Господь і щоб разом із Ним народилася в нас нова, торжествуюча, всеперемагаюча любов і вічне життя!
