«З глибин взиваю, Господи, до Тебе» (Пс. 130, 1).
Важливо навчитися переходити від самотности до самотности. Адже самотність — дійсність двояка. Перша — це емоційна самотність: ти потребуєш друзів, сім’ї, дому. Але, задовольнивши всі ці потреби, раптом відкриваєш, що є ще інша самотність. Бог кличе тебе до глибокої, особистої близькости, і ця близькість дуже вимоглива. Вона вимагає, щоб ти відмовився від багатьох речей, які задовольняють твою емоційність, чуттєвість, інтелект. Ти мусиш дозріти, аби усвідомити цю глибшу самотність, і повірити, що з нею не слід боротися — з нею треба жити. Ти мусиш зносити її з вірою і вистояти в цьому. Мусиш спробувати сказати: «Так, я самотній, але ця особлива самотність скеровує мене до Бога, до близькости з Ним. Вона не відтягує мене від Бога чи від мого глибинного єства, а переносить ближче до джерела любови у глибинах мого буття».
На мою думку, для нас дуже важливо наважитися щиро прийняти повноту другої самотности, адже це переносить нас до найдавнішої містичної традиції духовного і молитовного життя. «Темна ніч душі» — так ще називають другу самотність. У певному сенсі ця самотність штовхає нас до особистого пізнання правдивого Бога. Торкаючись тієї «Божественної темряви», ми пізнаємо, що Бога не можна привласнити, Його неможливо збагнути почуттями людського серця, тому що Бог — більший, ніж людське серце, і більший, ніж людський розум.
Всемогутній незбагненний Боже, дай мені завжди пам’ятати, що Ти повсякчас зі мною, незалежно від того, свідомий я цього чи ні.
In A Distant Country
Out of the depths I cry to you, O Lord. Psalm 130:1
It is important to learn to move from a “first loneliness” to a “second loneliness.” The first loneliness is sort of the emotional loneliness: you need friends, you need family, you need home. But when you satisfy all those needs, you have to suddenly learn that there is another loneliness. God is calling you to deep, personal intimacy, and it is an intimacy that is very demanding. It requires a letting go of many things that are emotionally, intellectually and affectively very satisfying. You must grow to realize and to trust that this deeper loneliness is not to be overcome, but lived. You must live it with trust, standing tall. You must try to say, “Yes, I am lonely, but this particular loneliness sets me on the road to intimacy with God. It does not pull me away from God or my deepest self, but brings me closer to the source of love in the depths of my being.”
I think it’s very important for us to dare to welcome the fullness of the second loneliness because it goes back to the oldest mystical traditions about spiritual life and prayer life. The “dark night of the soul” is another expression of the second loneliness. In a way, this loneliness pushes us to know personally, the true God. When we touch the darkness we know that God cannot be owned, nor can God be grasped in the affections of the human heart, because God is greater than my heart and God is greater than my mind.
Almighty God, you are beyond my understanding. May I always remember that you are with me always, whether I am aware of it or not.
