Неділя Православ’я – це день, коли Церква святкує тріумф віри та відновлення духовної спадщини. Цей день виник завдяки історичним подіям, що відбулися у 787 році на Другому Вселенському Соборі, коли було остаточно засвідчили право шанувати ікони. Саме тому сьогодні ми, як ніхто інший, відчуваємо важливість та силу святих образів у нашому духовному житті.
У періоді іконоборства, що почалося за імператора Лео III (717–741 рр.), Церква зазнала жорстоких випробувань. Багато видатних богословів стояли на захисті іконопочитання. Серед них – святий Іоанн Дамаскин (близько 680–749 рр.), який у своїх працях наголошував: «Не сам образ, а те, що він представляє, є об’єкт нашого шанування».
Цей простий, але глибокий вислів став основою для подальшого богословського обґрунтування використання ікон у богослужінні.
Після перемоги віри на Другому Вселенському Соборі в 787 році, традиція шанування ікон була остаточно затверджена. Пізніше, у XIV столітті, святитель Григорій Палама (1296–1359 рр.) продовжив розвивати богословське пояснення феномену ісихазму та нетварних енергій Божих, підтверджуючи, що ікони – це не предмети ідолопоклонства, а засоби для наближення до Бога.
Для православних віруючих ікони є більше, ніж просто зображення. Вони виступають як духовні «вікна до Небес», через які ми відчуваємо Таїнство Втілення. Ікони нагадують про прихід Бога у світ через Ісуса Христа, що стало найбільшим дивом спасіння людства, адже Він був людиною, і ми споглядаємо на образ Боголюдини на іконі. Також і Божа Матір та святі – були людьми. Ікони допомагають спрямувати розум і серце у молитві та спогляданні, відкриваючи шлях до незбагненної благодаті. Образи святих, закарбовані в іконах, надихають нас наслідувати їх приклад у вірності Христу.
Як казав святий Іоанн Дамаскин: «Ікона є вікном, через яке віруючий бачить обличчя Христове».
Дехто вважає, що шанування ікон може призвести до ідолопоклонства, оскільки акцент робиться на матеріальному образі. Однак православна традиція чітко розрізняє два види ставлення:
• Латрія – це безпосереднє поклоніння, яке належить лише Богу.
• Дулія – це шанування святих і їхніх образів як засобу для духовного зосередження.
Таким чином, коли ми вшановуємо ікону, ми не поклоняємося каменю чи фарбі, а тому, кого вона представляє. За словами святителя Григорія Палами: «Нехай шанування ікон буде шляхом до душевного очищення і наближення до незбагненної благодаті Божої».
Це розмежування допомагає уникнути будь-якого спотворення віри і підкреслює, що істинна цінність полягає в особистих стосунках з Богом, а ікони виступають як допоміжний засіб у цьому процесі.
Неділя Православ’я та прочитання святих ікон – це не просто ритуал. Це живе свідчення історії, яка почалася ще у VII–VIII століттях, і продовжується через безсмертний внесок видатних діячів Церкви, таких як святий Іоанн Дамаскин і святий Григорій Палама. Вони навчають нас, що ікона – це не об’єкт ідолопоклонства, а міст, який веде до Бога, відкриваючи нам шлях до духовної глибини та істинного єднання з Ним.
Через шанування ікон ми не лише пам’ятаємо історичні події та святих, але й кожного дня підтверджуємо свою віру, відкриваючи нові грані Божої благодаті. Нехай ці «вікна до Небес» завжди нагадують нам про те, що істина завжди сяє, навіть у найтемніші часи.
Молімося за єдність Церкви, за її вірних, за силу духу для кожного, хто прагне жити за Христом. Хай Господь зміцнює нашу віру, дарує мир серцям і веде нас дорогою спасіння.
Нехай буде благословенне Ім’я Господнє, і нехай береже нас Господь у святій вірі!
