«Помишляю про день страшний і оплакую діяння мої лукаві: як я відповідатиму безсмертному Царю?
З якою ж сміливістю подивлюсь я на Суддю, блудний? Благоутробний Отче, Сину Єдинородний і Душе Святий, помилуй мене».
(Сідальний, гл. 6, понед. ранку)
Передостання підготовча неділя до Великого Посту,- м’ясопусна, або Неділя про Страшний Суд. В цілому Євангелії немає істини настільки страшної, як істина про Друге Пришестя Господа нашого Ісуса Христа і Його Страшного Суду.
Коли в світі має статися щось дуже важливе, Бог зазвичай заздалегідь дає деякі вказівки про те, що має відбутися. Якщо в натовпі хтось крикне: «Пожежа!», чи не всі відразу панікують та починають шукати виходу, а якщо виходу немає, то жахаються і забувають про все шукаючи тільки одного порятунку життя? Але ось свята Церква кричить: «Суд при дверях! Вогонь геєни вже спалахнув у багатьох душах!»
За словом Господнім так буде і перед тим великим і страшним днем. «Дам чудеса на небі, на горі, і знамення на землі внизу» (Дії 2:19, Йоіл 2:30) – обіцяє Він через пророка Свого Йоіла. Чудеса на небі: сонце без променів холодне і темне; місяць без сяйва – темний кривавий диск.
Знамення внизу: війни людей такі, що обличчя землі вкривається кров’ю; і кого не вбила війна, вб’є голод; хто втече від голоду, буде гинути від моровиці. Море, схвильоване бурями; суша, коливана землетрусами, будуть останніми передбаченнями кінця століть. І коли все перетвориться на потворний хаос, почується останній голос сурми.
Це і буде мить загального воскресіння. Воскреснуть усі мертві, кого поховала під собою земля, кого поглинуло море, кого розтерзали звірі. Усі народжені до цього часу чоловіки, жінки, діти, юнаки, старці, праведні й грішні повстануть в одному віці та стані, отримавши вбрання колишньої плоті, тільки з відмінністю власних здійснених справ. І всі, всі без винятку будуть покликані до Страшного і великого Судді.
Христос говорить у Євангелії від Матвія (25:31-46) про розподіл людства: праведні отримають вічне життя, а грішники – осудження. Головний критерій суду – любов до ближнього, милосердя, допомога тим, хто страждає.
Тут можна провести паралель і до сьогодення , коли Україна проходить через жахи війни, цей євангельський уривок набуває особливого значення. Як і в часи Христа, перед людством стоїть вибір: бути на боці добра або зла. Війна, розв’язана росією проти України, стала страшним випробуванням, яке виявило, хто готовий підтримати стражденних, а хто – залишитися байдужим або, ще гірше, брати участь у знищенні мирного народу.
Роздуми про Страшний суд наштовхують на паралель із сучасною історією. Українці, які борються за свою свободу, терплять гоніння, втрату близьких, руйнування домівок, голод, холод. Їхній біль подібний до страждань, про які говорив Христос: “Бо голодував я, і ви не дали мені їсти; прагнув, і ви не дали мені пити; чужинцем був, і ви мене не прийняли; нагий був, і ви мене не одягнули…” (Мт. 25:42-43). Ці слова можна застосувати і до тих, хто заплющує очі на воєнні злочини, не допомагає жертвам війни, не підтримує тих, хто потребує захисту.
Але є й інший бік. Христос каже, що праведники успадкують Царство Боже, бо вони годували голодних, приймали подорожніх, лікували хворих. Саме таких людей сьогодні багато серед українців і тих, хто підтримує Україну: волонтери, лікарі, військові, прості люди, які жертвують своїм комфортом заради допомоги ближньому. Це ті, хто обирає сторону добра – не лише на словах, а й у вчинках.
Страшний суд – це не лише подія майбутнього, а й випробування, яке людина проходить у кожен момент свого життя. Українці сьогодні – як старозавітний народ у пустелі, як ранні християни, що потерпали від гонінь, але не зрікалися віри в справедливість. Вони знають, що зло буде покаране, а правда переможе.
Піст – це час очищення, молитви, переосмислення. Для України він збігається з часом боротьби. Але євангельський заклик не втрачає своєї сили: допомагай ближньому, будь на стороні правди, не відступай перед злом. Бо одного разу кожен із нас почує голос Судді: “Що ти зробив для свого брата?” І відповідь на це питання визначить не лише нашу долю у вічності, а й майбутнє нашого народу.
Але подумаймо, чому наш народ такий багатостраждальний, чи все в нас в порядку і ми, як святий Іов просто терпимо, бо Господь дозволяє це, щоб випробувати нас? Ні, частково і ми несемо відповідальність за це. Війна – це не лише зовнішнє випробування, – це заклик до внутрішнього очищення народу. Україна прагне справедливості, миру, Божого захисту. Але щоб отримати Боже благословення, потрібно не лише боротися з ворогом зовнішнім, а й перемагати ворога внутрішнього – гріх, який руйнує душу народу.
Одним із найбільших викликів є ставлення до дару життя. Війна забирає тисячі життів, але чи не так само жахливо, що ще до війни українці масово вбивали ненароджених дітей? Аборти стали звичною справою, але вони – те саме вбивство, те саме насильство, що й війна. Якщо ми оплакуємо дітей, убитих російськими бомбами, хіба можемо не оплакувати тих, кого позбавили життя в утробі?
Так само і з розпустою, розкладом моралі, знеціненням сім’ї. Якщо народ забуває Божі закони, якщо гріх стає нормою, то чи може він сподіватися на Боже заступництво? Історія свідчить: кожна держава, яка занурювалася в безбожність, розпусту, корупцію, ставала слабкою перед зовнішніми ворогами.
Тому Великий піст має стати не лише часом утримання від їжі, а й глибокого духовного очищення. Народ має покаятися в своїх гріхах, переосмислити своє життя, відновити віру, молитву, любов до ближнього. Тоді Бог дасть перемогу не лише на полі бою, а й у серцях.
Страшний суд – це не лише майбутня подія, а й сьогоднішня реальність. Україна проходить через своє випробування. Але якщо народ зробить правильний вибір – обере покаяння, віру, милосердя – то отримає справедливість і Божий мир. Бо Господь каже: “Якщо народ Мій, що зветься ім’ям Моїм, упокориться, і буде молитися, і шукати лиця Мого, і відвернеться від своїх злих доріг, то почую Я з небес, і прощу гріх їхній, і зцілю їхню землю” (2 Хронік 7:14).
Апостол Павло взиває до нас: Нам бо треба боротися не проти тіла й крови, а проти начал, проти властей, проти правителів цього світу темряви, проти духів злоби в піднебесних просторах. Ось чому ви мусите надягнути повну зброю Божу, щоб за лихої години ви могли дати опір і, перемагаючи все, міцно встоятися.Стійте, отже, підперезавши правдою бедра ваші, вдягнувшись у броню справедливостиі взувши ноги в готовість, щоб проповідувати Євангелію миру..» (Еф. 6:12–13).
Головне – не впадати у відчай, а навпаки, сприймати ці слова як заклик до зміни, до виправлення, до справжнього життя у Христі. Господь милосердний і завжди чекає на наше щире каяття, щоб дарувати нам спасіння!
