На початку літа 1995 року відбулися зміни. О. Білинський пішов на пенсію і йому на зміну був призначений о. Павло Гайда, який приїхав разом з дружиною і двома дітьми. Щорічні карнавали змінилися щорічними пікніками. Протягом наступних років голі бетонні стіни в церкві були розписані і золоті бані були наново покриті кольором. Щорічні танці на Новий Рік були однією з найочікуваніших подій серед парафіян; було відроджено діяльність молодіжної групи Кирила і Методія, а також створено велике вівтарне братство. У літургійному аспекті, церква почала відроджувати традиційні Богослужіння, такі як Літургія Передосвячених Дарів, панахида замість похоронної служби. За цей час парафія мала честь бути організатором кількох заходів екуменічного характеру, а саме, у 2000 році тут було проведено щорічну Єпархіальну конференцію, у 2006 році відбулася зустріч східних католицьких церков. З того часу парафія отримала назву “Гостинна парафія” i почала святкувати релігійні свята ще і за юліанським календарем, аби відповідати на зростаючу потребу в молитві нової хвилі емігрантів з України, що оселялися на північно-західній околиці міста Чикаго.
\r\nУ січні 2008 року, після раптової трагічної смерті о. Павла Гайди, парафія прийняла нового (теперішнього) пароха – о. Миколу Бурядника з дружиною і сином. Під керівництвом о. Миколи, парафія і надалі продовжує зростати, де лише щорічна кількість весіль і хрестин збільшилася чи не втричі. Парафіяльний пікнік перетворився у щорічний дводенний фестиваль Юктоберфест, продовжується процес розпису стін церкви, який розпочався більш, ніж 25 років тому. Мозаїка ґротто, яка зображує Гошівську матір Божу, була теж відреставрована і освячена Блаженнішим Святославом Шевчуком під час його першого візиту до Чикаго.
\r\nУ 2009 році до парафії приєднався і розпочав своє служіння, як отець-сотрудник, о. Володимир Кушнір разом з дружиною і дочкою, який теж докладає чимало зусиль і серця для її процвітання.
\r\nУ лоні парафії діють багато організацій, як українська суботня школа “Рідна школа”, хори “Херувим” та “Ірмос”, театри “Homin”, “Диво”, Школа Бойового Гопака, школа танцю “Вишиванка”, молодіжне товариство ім. Кирила і Методія, біблійна група, товариство старших паарфіян “Дух святого Йосипа”, які докладаються до духовного зростання нової ґенерації і не забувають про своє українське коріння.
\r\n ",top,,,,,c-1719231714,, "Будівництво храму",,2,,,"Із зростанням чисельності парафіян, виникла потреба у новій, великій церкві. Було вирішено розпочати будівництво, яке офіційно взяло свій відлік 1 жовтня 1975 року. На розгляд було висунуто 32 проектні пропозиції, з яких найкращим було визнано проект Зенона Мазуркевича. Єпископ Ярослав Ґабро схвалив проект і 6 квітня 1975 року освятив землю для будівництва. Роком пізніше, Патріарх Йосип Сліпий відвідав парафію і освятив фундамент нової церкви.
\r\nЗгодом 26 грудня 1976 року єпископ Ґабро освятив два наріжних камені, які разом з важливими документами та іншими цінними артефактами, що стосувалися будівництва, були вмуровані в стіну церкви. Серед них – і шматок вугілля з Донбасу, і камінь з берегів Дніпра.
\r\nПершу Літургію у новій церкві парафіяни відсвяткували 1 листопада 1976 року в наміренні Беатифікації Слуги Божого Митрополита Андрея Шептицького.
\r\nДруга половина золотих років принесла багато змін і водночас стала періодом процвітання парафії. У 1983 році, парох Преп. Др. Андрій Чировський замінив оригінальне кришталеве панікадило на традиційне, у візантійському стилі. Одночасно з цим розпочався довготривалий, але важливий процес розпису церкви. На жаль, через непереборні обставини він так тоді і не завершився. У 1988 році завдяки щедрій пожертві сім’ї Подлуських, у церкві був встановлений іконостас.
\r\nЗ 1985 по 1987 рік парохом церкви св. Йосифа було призначено о. Михайла Кузьму. У 1988 році на честь тисячоліття хрещення Русі-України, під проводом пароха о. Вільяма Білинського, парафія св. Йосифа збудувала новий будинок для парафіяльних священиків на захід від ґротто. Окрім того, будівля старої церкви була трансформована в офісні приміщення, шкільні класи і філіал кредитної спілки “Самопоміч”. Щорічний парафіяльний карнавал і надалі залишався популярним серед парафіян, так само як і щотижнева гра бінґо.
\r\nУ 1989 році о. Тома Ґлинн приєднався до парафії як отець-сотрудник.
\r\n ",top,,,,,c-1719231714,, Початок,,2,,,"“На славу Божу і майбутніх поколінь” – ці слова, викарбувані на гранітному камені церкви святого Йосифа Обручника, засвідчують нам той дух і натхнення невеличкої групи українців греко-католиків, що проживали на Північно-західному боці Чикаго більш, ніж шістдесят років тому. Під проводом отця Йосипа Шарія, вірні намагалися багато років збудувати нову українську релігійну інституцію. Їхні зусилля увінчалися успіхом, а мрія – збудувати найгарнішу українську церкву в Америці була реалізована.
\r\nЧесть створення нової парафії належить на той час 29-річному отцю Йосипу Шарію, який 12 серпня 1956 року відслужив свою першу Літургію у римо-католицькій церкві св. Бенедикта. Організаційний комітет зустрівся в наступного вечора у будинку сім’ї Здеблик. На той час були присутніми сім’ї Ґавалюх, Гавалик, Марінофф, Савків і Кузьма. Наступної неділі кількість парафіяльних сімей зросла до понад шістдесят, які після літургії вирішили назвати церкву на честь св. Йосипа, покровителя християнської родини, і святкувати за григоріанським календарем. На третю неділю, 29 серпня 1956 року, парафія чисельно збільшилася настільки, що було вирішено відправляти літургії у приміщенні старшої школи св. Патрика, де і вирувало парафіяльне життя аж до 1958 року.
\r\nНа кінець 1957 року, на зібрані гроші парафіяни придбали чотири земельні ділянки для будівництва нової церкви. Ця територія охоплювала понад 80 акрів і розташовувалася на перехресті між вулицями Cumberland i Foster, East River Road і Argyle. Призначення ще одної ділянки було для розвитку нової української околиці. п. І. Подній був відповідальним за планування і розподіл земельних ділянок і власності.
\r\n13 квітня 1958 року землю було освячено, будівництво церкви і релігійного центру для громади розпочалося, яке завершилося 2 листопада 1958 року. Саме тоді парафіяни вперше змогли молитися у своїй власній церкві.
\r\nУ 1959 році парафіяни збудували іконостас у традиційному візантійському стилі, який зараз стоїть у церковній каплиці на честь св. Параскеви. Останню Святу Літургію у старій будівлі церкви було відслужено 20 березня 1977 року.
\r\n ",top,,,,,c-1719231714,, "Fr. Mykola Buryadnyk",Pastor,2,,,"Fr. Mykola Buryadnyk (2008 – Present)\r\n\r\nMykola Buryadnyk was born November 28, 1977 to +Ivan and Olha Buryadnyk, in the village of Lybokhora, which is located in the Lviv region of Ukraine. Mykola grew up with his younger brother Ivan, in the village of Modrychi, where their father served as a priest.\r\n\r\nFr. Mykola attended the Pedagogical Lyceum, and upon completion in 1995, entered the Lviv Theological Academy and Holy Spirit Seminary. During his studies, he visited the United States on two occasions, once in 1999 and again in 2000, both times as a participant of a student internship program.\r\n\r\nThe year 2000 brought both sorrow and joy to the Buryadnyk family. In the summer Fr. Ivan Buryadnyk died tragically. That same year, Mykola married Oksana Spylchak and was ordained as a deacon. By the summer of 2002, then Deacon Mykola received his Master of Divinity degree from the Lviv Theological Academy, and was ordained a priest by Bishop Yulian Woronowskyj, in Holy Trinity Cathedral in Drohobych, Ukraine.\r\n\r\nFr. Mykola and his wife, along with his mother and brother, moved to Chicago in 2002, where he was appointed to serve at Sts. Volodymyr and Olha Parish, by Bishop Michael Wiwchar. Since 2002, he has also worked as a part-time chaplain at Resurrection Medical Center. In April 2004, Fr. Mykola’s and his wife Oksana were blessed with the birth of their son, Ivasyk and then in 2012 with the birth of their daughter Sofiyka.\r\n\r\nOn January 1, 2008, Fr. Mykola was appointed the seventh pastor of St. Joseph the Betrothed parish in Chicago. Since his appointment, he has actively encouraged the formation and growth of the Vyshyvanka dance group, Boyovyj Hopak (Ukrainian martial arts), and Theater group “Homin”.",top,https://stjosephukr.com/wp-content/uploads/2024/06/fr.mykola2.jpg,,"38,37","(773) 625-4805||||stjosephucc@gmail.com",c-1719164709,, "о. Микола Бурядник",парох,2,,,"2008 р - до тепер о. Микола Бурядник \r\n\r\nМикола Бурядник народився 28 листопада 1977 року у сім\'ї Івана і Ольги Бурядників у селі Либохора, що належить до Львівської області. Микола виростав зі своїм молодшим братом Іваном у селі Модричі, де його батько був парохом. До 1995 року о. Микола навчався у Педагогічному Ліцеї, по закінченні якого він вступив до Львівської Богословської Академії і семінарії св. Духа. Будучи студентом семінарії, о. Бурядник двічі (1999 і 2000 рр.) проходив стажування у США.\r\n\r\n2000 рік приніс смуток і радість у сім\'ю Бурядників. Влітку трагічно загинув батько отця Миколи, і того ж року отець одружився з Оксаною Спильчак і був висвячений на диякона. До літа 2002 року диякон Микола отримав ступінь магістра Богослов\'я від Львівської Богословської Академії і отримав ієрейські свячення з рук єпископа Юліяна Вороновського у храмі Пресвятої Трійці в Дрогобичі.\r\n\r\nО. Микола з дружиною, матір\'ю і братом переїхали до Чикаго 2002 року, де єпископ Михайло Вівчар призначив його служити у церкві Володимира і Ольги м. Чикаго. Також, одночасно отець працював капеланом у медичному центрі Resurrection. У квітні 2004 року о. Миколу і його дружину Оксану Бог благословив сином Івасиком, а згодом (2012) і донькою Софійкою.\r\n\r\n1 січня 2008 року о. Миколу було призначено сьомим парохом церкви св. Йосифа Обручника у Чикаго і з того часу він активно заохочував і всіляко сприяв формуванню і розвитку таких колективів як “Вишиванка”, “Бойовий Гопак” і театральної студії “Гомін”.\r\n\r\n ",top,https://stjosephukr.com/wp-content/uploads/2024/06/fr.mykola2.jpg,,"38,37","(773) 625-4805||||stjosephucc@gmail.com",c-1719150456,, "Fr. Bohdan Nalysnyk","Associate Pastor",2,,,"2018 – тепер\r\n\r\no. Богдан Налисник народився 15 лютого 1969 в с. Станків, Львівської області.\r\n\r\nУ 1984 році закінчив восьмирічну Станківську середню школу і вступив на навчання до Бориславського медичного училища за спеціальністю фельдшера-акушера, яке закінчив у 1988 році. У 1988-1990 роках проходив військову службу в лавах радянської армії як медик. Після повернення з армії працював фельдшером у с. Лисовичі. У вересні 1990 року о. Богдан вступив до Львівської Семінарії св. Духа, проте вже у 1991 році поїхав вивчати філософію до Вищої Богословської Школи в Хорватії, яку закінчив у 1993 році. Після її закінчення, повернувся до України, де продовжив навчання в Івано-Франківській Духовній Семінарії. 12 травня 1995 року отримав дияконські свячення, а трохи згодом, 14 жовтня того ж року – ієрейські.\r\n\r\nУ 1996 о. Богдан переїжджає до США, де першою його парафією стає церква св. Архистратига Михаїла у м. Ґартфорд. З вересня 1996 до 1997 служив сотрудником при катедрі св. Миколая в Чикаго. З 1997 по 2000 о. Богдан служив адміністратором парафій св. Івана Хрестителя (м. Белфілд Меріленд), св. Димитрія (м. Ферфілд, Меріленд), Успіння Богородиці (м. Омага, Небраска), св. Йосифа, св. Юрія (м. Лінкольн, Небраска). У вересні 2000 року був призначений віце-ректором, а згодом ректором катедри св. Миколая, де він служив до липня 2018 року. З лютого 2016 до вересня 2018 перебував на посаді Чиказького декана. Зараз о. Богдан служить у церкві св. Йосифа Обручника. Одружений, має двох доньок.\r\n\r\n ",top,https://stjosephukr.com/wp-content/uploads/2024/06/fr.-bohdan.jpg,,38,773-510-9445,c-1719164709,, "Fr. Deacon Marko Krutiak",Deacon,2,,,"2018 - present\r\n\r\nFr. Protodeacon Marko Krutiak was born on June 7th, 1983 in Chicago to Bohdan and Maria Krutiak. He was baptized on July 3rd 1983 at Sts. Volodymyr and Olha Ukrainian Greek Catholic Church in Chicago where he eventually would give his first confession, become an altar boy, board member of the Sts. Borys and Hlib Youth brotherhood, and member of the Krylos Choir. In 2000, he began cantoring and independent liturgy study at the parish.\r\n\r\nFr. Protodeacon Marko attended DePaul University where he received a B.A. in Political Science and Theological Studies in 2005.Along with his BA degree, Marko also completed coursework at the Antiochian House of Studies and the Holy Apostles Institute of the UGCC Eparchy of Parma. He also completed an M.B.A. degree at Benedictine University.\r\n\r\nIn 2005, he became cantor at St. Joseph the Betrothed Ukrainian Greek Catholic Church in Chicago and soon after became choir director and revived the parish choir. While at St.\r\n\r\nJoseph parish, Marko has assisted in and completed various liturgical texts for use of the faithful. He also worked in the parish office.\r\n\r\nIn 2011, he married Andrea Maksymiw and in 2013 his son Damian was born and in 2017, his daughter Taisa was born. Marko was ordained to the subdeaconate in July of 2018 and then to the Holy Deaconate on August 12, 2018 by BIshop Benedict (Aleksiychuk). In 2023, he was elevated to the order of protodeacon. Currently, Fr. Deacon Marko takes an active roll in the liturgical and pastoral life of St. Joseph the Betrothed Parish and is currently the Chair of the Liturgical Commission of the St. Nicholas Eparchy of Chicago and diaconal vocations director and professor for the Mission Institute of the St. Nicholas Eparchy of Chicago.",top,https://stjosephukr.com/wp-content/uploads/2024/06/fr.-marko.jpg,,,,c-1719164709,, "Fr. Joseph Shary",1956-1982,2,,,"Fr. Joseph Shary 1956-1982\r\n\r\nA native of New Jersey, Fr. Joseph Shary, the founder of St. Joseph the Betrothed parish was born in 1927, a descendent of first-wave Ukrainian immigrants. Immediately after being ordained to the Holy Priesthood in 1950 at the cathedral of the Immaculate Conception in Philladelphia, Fr. Shary came to Chicago to help build the rapidly expanding Ukrainian Catholic community. Following his establishment of St. Joseph parish, Fr. Shary went on to found at least three more parishes, that of St. Josaphat in Munster, Indiana, the Immaculate Conception in Palatine, Illinois, and St. John in Detroit. Fr. Shary spent a majority of his priestly life at St. Joseph, however, and was the primary catalyst for the building of the new church building. Fr. Shary fell asleep in the Lord in September of 1989 while pastor of St. John’s parish in Detroit. He was buried at his family’s cemetery plot in Elizabeth, New Jersey.",top,https://stjosephukr.com/wp-content/uploads/2024/06/fr-shary.jpg,,,,c-1719164735,, "Fr. Andriy Chirovsky",1983-1985,2,,,"Fr. Andriy Chirovsky 1983-1985\r\n\r\nFr. Andriy was born in 1956 in New Jersey. He is the Founding Director of the Sheptytsky Institute and is the Peter and Doris Kule Professor of Eastern Christian Theology and Spirituality. He has a special interest in the spiritual life of Metropolitan Andrey Sheptytsky, on whom he wrote his master’s and doctoral theses. Fr. Andriy was ordained a Ukrainian Catholic priest by the confessor of faith Patriarch Josyf Slipyj in Castelgandolfo, in 1980, and elevated to the rank of Mitred Archpriest in August, 2005. He is married to Halyna (Pawlyshyn), and they have two children, Sophia and Alexander.",top,https://stjosephukr.com/wp-content/uploads/2024/06/fr-chirovsky.jpg,,,,c-1719164735,, "Fr. Mykhajlo Kuzma",1985-1987,2,,,"1985-1987\r\n\r\nBorn in Toronto, ONT, Canada, Fr. Mykhailo was ordained in 1981. He is married to Oksana (Kocur) and they have six children, Andrea, Olena, Joseph, Jurij, Maria and Anna, and two grandchildren. Before coming to St.Joseph Fr. Mykhajlo served at Sts. Volodymyr and Olha and St. Nicholas Cathedral, in Chicago. After St. Joseph, he went on to serve as pastor in Mishiwaka, IN, until 1995. He then returned to Illinois where he is currently serving as Pastor at Immaculate Conception Parish in Palatine.",top,https://stjosephukr.com/wp-content/uploads/2024/06/fr-kuzma.jpg,,,,c-1719164735,, "Msgr. William Bilinsky","1982-83, 1987-95",2,,,"Msgr. William Bilinsky 1982-1983, 1987-1995\r\n\r\nMsgr. William Bilinsky was born in Brooklyn, NY on December 20, 1939. Fr. William graduated from St. Basil’s College, Stamford, CT in 1961 and completed his theological studies at The Catholic University of America with a Licentiate in Sacred Theology. He was ordained a priest on February 2, 1965 by Bishop Jaroslav Gabro. He was named a monsignor by Pope Paul VI in 1976 and was bestowed the title of Canon by Patriarch Josyf Slipyj in 1973.\r\nApart from his assignment at St. Joseph Parish he served as associate pastor of St. Nicholas Cathedral, worked as a therapist for clergy, religious, and laity of the Roman Catholic Archdiocese of New Orleans, worked many posts in the eparchial administration, and served as Eparchial Administrator following the death of Bishop Gabro. He retired on October 1, 2001.\r\n\r\nHe was pastor of St. Joseph Parish from January 1, 1982 – February, 1983 and again from March, 1987 – July, 1995. During his pastorate, a rectory was constructed, the old church renovated and an Iconostas was installed in the church.A sought after preacher and lecturer, he still conducts missions and retreats. He has also lectured extensively on end of life issues and addiction. He joined the staff of the Resurrection Health Care system in 1995. He was also Director of Clinical Ethics for that health care system.\r\n\r\nHe currently assists at Mary, Queen of Peace Roman Catholic Church in Mandeville, LA as well as at several other North Shore churches. He is also spiritual director as well as the therapist on call for St. Joseph Seminary College, St. Benedict, LA.",top,https://stjosephukr.com/wp-content/uploads/2024/06/fr-bilinsky.jpg,,,,c-1719164735,, "Fr. Pavlo Hayda",1995-2007,2,,,"Fr. Pavlo Hayda 1995-2007\r\n\r\nPavlo Denys Hayda was born in Battle Creek, Michigan on October 22, 1964 to Roma and Ihor Hayda. He grew up with three older siblings, Borys, Marko and Roman. In 1982 Fr. Pavlo entered St. Basil’s College Seminary in Stamford, Connecticut where he completed his Bachelor of Arts Degree in Philosophy. After completing his studies at St. Basil’s, he entered the St. Sophia Seminary for Priestly Formation and began his Master’s Studies at Catholic Theological Union in Chicago. It was through his work at Sts. Volodymyr and Olha Parish that he met his wife Christine. They married in May 1991.\r\n\r\nWithout a free church in Ukraine, there was great difficulty for a married man to be ordained. After a brief visit with Archbishop Volodymyr Sterniuk in Chicago, Fr. Pavlo and his wife accepted an invitation to live and work in Ukraine. By the grace of God and the hand of Patriarch Myroslav Ivan Lubachivsky, Pavlo Denys Hayda was ordained to the holy priesthood in St. George’s Cathedral on March 29, 1992. Ordination at St. George’s Cathedral is not only significant for Fr. Pavlo because it is the seat of the worldwide Ukrainian Catholic Church, but also because his grandfather, Jaroslav Kniahynyckyj was also ordained in St. George’s Cathedral 65 years earlier, by the hand of Metropolitain Andrej Sheptytskyj. Notably, he was the first priest to be legally ordained in Ukraine following the collapse of the Soviet Union and emergence of the Church from the underground. Within days of his ordination, Fr. Pavlo was assigned to his first parish. St. Paraskevia in Kalynivka, Ukraine. Unfortunately, this assignment was brief, for shortly before the birth of their first son Julian, Fr. Pavlo returned to Chicago.\r\n\r\nBy July 1995, change was again in the air. The day after the baptism of their second son Zachary, Fr. Pavlo and his family moved to St. Joseph Parish on the northwest side of Chicago. In 2004, two new members were born into the Hayda family, twin sons, Elias and Dymytrij.\r\n\r\nHis service at St. Joseph Parish was very active, in particular with the re-activation of the Sts. Cyril and Methodius Youth Group and the completion of the interior painting of the church. In addition to parish work, Fr. Pavlo worked within the St. Nicholas Eparchy and community, by actively organizing Eparchial Conferences, clergy retreats holding the position of Presbyteral Council member, teaching religion at St. Joseph Ukrainian Saturday School, and working with the Chicago and Cleveland Plast Ukrainain Scouts.\r\n\r\nOn September 4, 2007 Fr. Pavlo while riding his bicycle collided with an SUV and went to his eternal resting place. On September 7, 2007 Fr. Pavlo’s body lay in state under the main dome of the Church where an estimated 4,000 people filed past his casket over the course of the two days of visitation and priestly funeral services. He was interred at St. Nicholas Ukrainain Catholic Cemetery escourted by an Honor Guard from The Ukrainian American Veterans, the Knights of Columbus, and Ukrainian Scouting Organization, Plast, on September 8, 2007.",top,https://stjosephukr.com/wp-content/uploads/2024/06/fr-hayda.jpg,,,,c-1719164735,, "Fr. Tom Glynn",1989-2012,2,,,"Thomas Glynn was born July 12, 1932 to Tom and Pauline Glynn. He grew up with his brother Jack and many other relatives from Ireland on the south side of Chicago. His love for education drew him to a career in teaching. While teaching at a boarding school on the northwest side of Chicago, Fr. Tom met Fr. Shary, then pastor of St. Joseph Parish. It was through his friendship with Fr. Shary that Fr. Tom learned and felt a calling to join the priesthood in the Ukrainian Catholic Church.\r\n\r\nFr. Tom entered Catholic University and St. Josaphat Seminary in Washington DC, in 1960. On March 29, 1964, Fr. Tom became the first priest ordained to the newly established St. Nicholas Eparchy by the first Bishop Jaroslaw Gabro. After his ordination, he remained at St. Nicholas Parish until 1967. In 1984 Fr. Tom moved to Detroit where he earned a Master’s Degree in Chemical Dependency. He also completed Certification as Social Worker.\r\n\r\nOn June 1, 1989, Fr. Tom returned to Chicago to serve at St. Joseph Parish, during which he established an English Language Bible study Group, coordinated the local Alcoholics Anonymous group, and has written extensively on the subject of Eastern Christian Spirituality, focusing on the liturgical calendar. On September 25, 2012, Fr. Tom entered into eternal life after complications from a sudden bout of pneumonia.",top,https://stjosephukr.com/wp-content/uploads/2024/06/fr-glen.jpg,,,,c-1719164735,, "Fr. Volodymyr Kushnir",2009-2018,2,,,"Fr. Volodymyr Kushnir (2009-2018) \r\n\r\nFr. Volodymyr Kushnir was born on December 22, 1981 in a beautiful corner of Prykarpatya, Krasne village in the Ivano Frankisvsk Region of Ukraine to Ihor and Nadia Kushnir. In the early years the young family lived in the house of his parents, where little Volodymyr first heard the words “God,” “Church,” and “Ukraine.” This is how the young boy grew up, surrounded by his grandmother’s icons, embroidered ritual cloths, and Sunday trips to an old church, St. Nicholas. After his father completed studies at university, the Kushnir family had to move to Siberia where along with them came an icon of the Theotokos and an embroidered ritual cloth made by his mother. When Volodymyr was 10 years old, his father gifted him with a children’s Bible. From that time, his father’s gift and his grandmother’s prayers followed the young boy everywhere he went. Perhaps that was the time that Volodymyr began to dream about dedicating himself to God. Every year, Volodymyr, along with his father and sister Olya, went on pilgrimages to Zarvanytsya, Hoshiv, and Pochayiv, but the greatest temple to Volodymyr remained to be the old wooden church in his native village.\r\n\r\nAfter completing the University of Information Technology, Mechanics, and Optics with a degree in engineering, Volodymyr returned to Ivano-Frankivsk where he met his spiritual advisor, the dean of Halych, Mitered Archpriest Vasyl Zavirach. With his recommendation and the personal recommendation of Bishop Sofron (Mydryj), Volodymyr entered the Ivano-Frankivsk Theological Academy. On August 9, 2003, Volodymyr married Oksana Mendiuk at St. Nicholas Church in his native village. On June 12, 2004 their daughter Olha-Nadia was born.\r\n\r\nOn May 18, 2006, Volodymyr was ordained to the diaconate by Bishop Iryney (Bilyk) in Christ the Lover of Mankind Monastery in Voynykiv Village. After ordination, he was assigned to serve at the Nativity of Christ Church in Ivano-Frankivsk.\r\n\r\nAfter completing the Theological Academy in 2007, Deacon Volodymyr was assigned for his diaconal practicum at Sts. Volodymyr and Olha Parish in Chicago with the Blessing of Bishop Richard (Seminack). On April 1, 2008, Bishop Richard (Seminack) assigned Deacon Volodymyr to St. Nicholas Cathedral and on September 1st to St. Joseph the Betrothed Parish in Chicago.\r\n\r\nOn October 1st, 2009, on the Feast of the Protection of the Theotokos, Deacon Volodymyr was ordained to the priesthood by Bishop Richard (Seminack) at St. Nicholas Cathedral in Chicago. On November 1, 2009, Fr. Volodymyr was assigned to St. Joseph the Betrothed Parish as Parochial Vicar. Presbytera Oksana and Fr. Volodymyr welcomed their son Mykola, when he was born in 2012.",top,https://stjosephukr.com/wp-content/uploads/2024/07/fr.kushnir2.jpg,,,,c-1719164735,, "о. Володимир Кушнір",2009-2018,2,,,"о. Володимир Кушнір (2009-2018)\r\n\r\n\r\nо. Володимир Кушнір народився 22 грудня 1981 року у мальовничому куточку Прикарпаття, у селі Красне, що Івано-Франківщині, у сім\'ї Надії й Ігора Кушнірів. На початку сімейного життя родина жила разом з батьками і їхній домівці, де маленький Володимир вперше почув слова “Бог”, “Церква”, “Україна”. Хлопчина зростав в оточенні бабусиних ікон, вишиваних рушників, і недільних мандрівок до старої церкви св. Миколая. Після завершення навчання в університеті сім\'я змушена була переїхати до Сибіру, куди разом з собою перевезла ікону Пресвятої Богородиці і традиційний рушник, вишитий руками матері. Коли Володимиру виповнилося 10 років, його батько подарував йому дитячу Біблію. З того часу батьківський подарунок і бабусині молитви завжди супроводжували хлопця, куди би він не йшов. Напевно, саме тоді Володимир почав мріяти про присвяту свого життя Богові. Щороку Володимир разом з батьком і сестрою ходили на прощі до Зарваниці, Гошева і Почаєва. Утім, найріднішою і найвеличнішою церквою для о. Кушніра назавжди залишилася церква у його рідному селі.\r\n\r\nПісля завершення навчання в університеті і отримання диплому інженера від Університету Інформаційних Технологій, Механіки і Оптики, о. Володимир повернувся до Івано-Франківська, де познайомився зі своїм духовним порадником, Деканом Галицьким, Протоієреєм Василем Завірачем. За його рекомендацією і рекомендацією Єпископа Софрона (Мудрого), Володимир вступив до Івано-Франківської Богословської Академії.\r\n\r\n9 серпня 2003 Володимир одружився з Оксаною Мендюк у церкві св. Миколая у рідному селі. 12 червня 2004 року у них народилася донька Ольга-Надія.\r\n\r\n18 травня 2006 року Володимир був висвячений у дияконський чин Єпископом Іренеєм (Біликом) у монастирі Христа Чоловіколюбця в селі Войників. Після висвячення його було призначено служити в церкві Христа в Івано-Франківську.\r\n\r\nУ 2007 році після закінчення Богословської Академії, диякон Володимир проходив практику в церкві св. Володимира і Ольги з благословення єпископа Річарда (Семінака). А вже 1 квітня 2008 єпископ призначив диякона Володимира служити в Катедрі св. Миколая.\r\n\r\n1 жовтня 2009 року на свято Покрови Пресвятої Богородиці, диякон Володимир отримав ієрейські свячення з рук єпископа Ричарда Семінака у катедрі св. Миколая. 1 листопада 2009 року отця було призначено сотрудником пароха церкви св. Йосипа Обручника.\r\n\r\nУ 2012 році у подружжя о. Володимира і Оксани Кушнірів народився син Микола.\r\n\r\n ",top,https://stjosephukr.com/wp-content/uploads/2024/07/fr.kushnir2.jpg,,,,c-1719160887,, "o. Тома Глинн",1989-2012,2,,,"о. Томa Ґлинн (1989-2012)\r\n\r\nТома Ґлинн народився 12 липня 1932 року в сім\'ї Томи і Пауліни Ґлинн. Він виростав на південній околиці Чикаго разом з братом Джеком у родині з ірландським корінням. Його любов до навчання привела його до викладацької роботи. Викладаючи у приватній школі-пансіонаті на північному заході Чикаго, о. Тома познайомився з о. Шарієм, парохом церкви св. Йосифа Обручника. Саме це знайомство так вплинуло на о. Ґлинна, що він відчув покликання до священства у лоні греко-католицької церкви.\r\n\r\nУ 1960 році о. Тома вступив до католицького університету і семінарії св. Йосафата у Вашингтоні. 29 березня 1964 він отримав ієрейські свячення від єпископа Ярослава Ґабро і став першим священиком новоствореної парафії св. Миколая, де залишився служити аж до 1967 року. У 1984 році о. Тома переїхав до Детройту, де здобув ступінь маґістра в області хімічної залежності. Крім цього, отець був дипломованим соціальним працівником.\r\n\r\n1 червня 1989 року о. Тома повернувся до Чикаго, щоб служити у парафії св. Йосифа Обручника. Тут він створив біблійну групу і розпочав уроки катехизму англійською мовою, координував місцеву групу анонімних алкоголіків і багато писав на тему східної християнської духовності в контексті літургійного календаря.\r\n\r\n25 вересня 2012 року, о. Тома відійшов у вічне життя після ускладнень, спричинених раптовим приступом пневмонії.\r\n\r\n ",top,https://stjosephukr.com/wp-content/uploads/2024/06/fr-glen.jpg,,,,c-1719160887,, "о. Павло Гайда",1995-2007,2,,,"о. Павло Гайда (1995-2007)\r\n\r\nПавло Денис Гайда народився у Беттл Крік, штат Мічиган, 22 жовтня 1964 року у сім\'ї Роми і Ігора Гайдів. Він зростав разом з трьома старшими братами Борисом, Марком і Романом.\r\n\r\nУ 1982 році о. Павло вступив до семінарії св. Василія у Стемфорді, штат Коннектікут, де здобув ступінь бакалавра в галузі філософії. Після завершення студій у семінарії, він вступив до семінарії св. Софії, де здобувають священичу освіту, і розпочав маґістерські студії у Католицькій Богословській Спілці у Чикаго. Працюючи у церкві святих Володимира і Ольги, він зустрів свою майбутню дружину Христину, де вони взяли шлюб у травні 1991 року.\r\n\r\nОдруженому чоловікові, який хотів прийняти ієрейські свячення, було складно це зробити, у часи, коли в Україні ще не було вільної церкви. Після короткого візиту Архиєпископа Володимира Стернюка до Чикаго, о. Павло і його дружина прийняли запрошення жити і працювати в Україні. Завдяки ласці Божій і з легкої руки Патріарха Мирослава Івана Любачівського, Павло Денис Гайда отримав ієрейські свячення у Соборі св. Юра у Львові 29 березня 1992 року. Те, що ці свячення відбувалися саме у Соборі св. Юра, мало велике значення для о. Павла, не лише тому, що це є головний собор греко-католиків, а й тому що його дідусь, Ярослав Княгиницький, теж отримав там ієрейські свячення з рук Митрополита Андрея Шептицького. Варто зазначити, що о. Павло Гайда став першим священиком, висвяченим після розпаду Радянського Союзу і виходу Церкви з підпілля. За лічені дні, отця було призначено служити на парафії св. Параскеви, у селі Калинівка (Україна). На жаль, це служіння було коротким, бо незадовго перед народженням першого сина, Юліана, сім\'я отця повернулася до Чикаго.\r\n\r\nУ липні 1995 відчуття змін витало у повітрі. Наступного дня після хрестин їхнього другого сина Захарія, о. Павло і його сім\'я переїхала до парафії св. Йосифа Обручника у північно-західній околиці Чикаго. У 2004 році Бог благословив сім\'ю Гайд ще синами-двійнятами Іллею і Дмитром.\r\n\r\nСлужіння о. Гайди на парафії св. Йосифа Обручника було дуже активним, особливо у зв\'язку з відновленням молодіжного братства св. Кирила і Методія і завершенням внутрішнього розпису церкви. Окрім парафіяльної праці, о. Павло працював на благо Єпархії св. Миколая і громади, організовуючи єпархіальні конференції, реколекції для духовенства; був членом пресвітаріанської Ради; навчав релігію в українській суботній школі і працював з пластовою скаутською організацією у Чикаго і Клівленді.\r\n\r\n4 вересня 2007 року о. Павло раптово і трагічно загинув, коли, їдучи на велосипеді, був збитий автомобілем. 7 вересня 2007 року, тіло о. Павла лежало нерухомо у труні під центральним куполом церкви. За два дні його прийшли провести в останню дорогу і віддати шану понад 4 тис. людей. До його місця поховання на українському цвинтарі св. Миколая, яке відбулося 8 вересня 2007 р., о. Павла Гайду супроводжувала Почесна Варта Українських Ветеранів Америки, Лицарі Колумба, українська скаутська організація “Пласт”.\r\n\r\n ",top,https://stjosephukr.com/wp-content/uploads/2024/06/fr-hayda.jpg,,,,c-1719160887,, "Монс. Вільям Білинський","1982-83, 1987-95",2,,,"Превелебний Монсіньйор Вільям Білинський (1982-83, 1987-95) \r\n\r\nПрев. Вільям Білинський народився у Брукліні, Нью Йорк, 20 грудня 1939 року. О. Вільям закінчив семінарію св. Василія у Стемфорді у 1961 році і завершив богословські студії у Католицькому Університеті Америки, отримавши ліценціят з Сакрального Богослов\'я. 2 лютого о. Білинський отримав ієрейські свячення з рук єпископа Ярослава Ґабро. У 1976 році він отримав титул Монсіньора від Папи Павла VІ і титул Каноніка від Патріарха Йосифа Сліпого у 1973 році.\r\n\r\nОкрім служіння при парафії св. Йосифа, о. Вільям також був сотрудником при катедрі св. Миколая, працював терапевтом для духовенства, релігійних працівників і мирян римо-католицької єпархії у Новому Орлеані, займав багато різних посад у єпархіальній адміністрації, виконував обов\'язки єпархіального адміністратора і після смерті єпископа Ґабро, але 1 жовтня 2001 року пішов на пенсію.\r\n\r\nО. Білинський служив парохом парафії св. Йосифа з 1 січня 1982 до лютого 1983 р., а згодом знову з березня 1987 до липня 1995 року. За цей час він збудував будинок для священиків, відремонтував стару церкву, і поставив іконостас у новій церкві.\r\n\r\nЗнаний проповідник і лектор, він і далі проводить реколекції і здійснює місійну роботу. Також, він багато провів лекцій на тему кінця життя, шкідливих звичок і зловживань. У 1995 році він почав працювати у системі закладів охорони здоров\'я Воскресіння (Resurrection), де він був директором відділу клінічної етики. Зараз о. Білинський допомагає у римо-католицькому шпиталі Марії, Цариці Миру, у Манденвіллі, Лос Анджелес поряд з іншими церквами Північного Узбережжя. Він є також духовним керівником і терапевтом на вимогу у семінарії св. Йосифа у Св. Бенедикт, Лос Анджелес.\r\n\r\n ",top,https://stjosephukr.com/wp-content/uploads/2024/06/fr-bilinsky.jpg,,,,c-1719160887,, "о. Михайло Кузьма",1985-1987,2,,,"о. Михайло Кузьма (1985-1987)\r\n\r\nо. Михайло народився у Торонто, провінція Онтаріо, у Канаді і отримав ієрейські свячення у 1981 році. Одружився з Оксаною Коцур, у шлюбі з якою у них народилося шестеро дітей: Андрея, Олена, Йосип, Юрій, Марія, Анна. Перед тим, як стати парохом у церкві св. Йосифа, він служив у церкві св. Володимира і Ольги і катедрі св. Миколая. Після недовгого служіння при нашій парафії, він був парохом у Мішівака Індіані до 1995 року. Зараз о. Кузьма є парохом у церкві Непорочного Зачаття у Палатайн.\r\n\r\n ",top,https://stjosephukr.com/wp-content/uploads/2024/06/fr-kuzma.jpg,,,,c-1719160887,, "o. Андрій Чировський",1983-1985,2,,,"о. Андрій Чировський (1983-1985)\r\n\r\nо. Андрій народився у 1956 у Нью Джерсі. Він є засновником і директором Інституту імені А. Шептицького, а також викладачем східного християнського богослов\'я і духовності в Університеті Альберти (Інститут Кюля). Особливим його зацікавленням є духовне життя Митрополита Андрея Шептицького, яке він досліджував у магістерскій роботі, а згодом і у доктораті. о. Андрій отримав ієрейські свячення як український католицький священик від Патріарха Йосифа Сліпого у Кастелґандольфо у 1980 році, а згодом був піднесений у чин Митрата Протоієрея у серпні 2005 року. Одружений з Галиною (Павлишин) і має двох дітей: Софію і Олександра.\r\n\r\n ",top,https://stjosephukr.com/wp-content/uploads/2024/06/fr-chirovsky.jpg,,,,c-1719160887,, "о. Йосип Шарій",1956-1982,2,,,"о. Йосиф Шарій (1956-1982)\r\n\r\nУродженець штату Нью Джерсі, о. Йосиф Шарій став засновником парафії св. Йосифа Обручника. Він народився 1927 року і був нащадком першої хвилі українських імміґрантів. Одразу ж після отримання ієрейських свячень у 1950 році у соборі Непорочного Зачаття у Філадельфії, о. Шарій приїздить до Чикаго, щоб допомогти розвивати зростаючу українську католицьку спільноту. Після заснування парафії св. Йосифа Обручника, о. Шарій започаткував ще три парафії - св. Йосафата у Мюнстері (Індіана), Непорочного Зачаття у Палатайн (Іллінойс), св. Івана у Детройті. Більшу частину свого священичого життя о. Йосиф провів на парафії св. Йосифа Обручника, і він виступив тією рушійною силою, яка призвела до побудови нового храму. о. Шарій упокоївся у Бозі у вересні 1989 року, будучи парохом церкви св. Івана у Детройті. Похований поруч з родиною на цвинтарі міста Елізабет у штаті Нью Джерсі.\r\n\r\n ",top,https://stjosephukr.com/wp-content/uploads/2024/06/fr-shary.jpg,,,,c-1719160887,, "о. диякон Марко Крутяк",Протодиякон,2,,,"О. Протодиякон Марко Крутяк народився 7 червня 1983 року в Чикаго в родині Богдана та Марії Крутяк. Він був охрещений 3 липня 1983 року в церкві свв. Володимира й Ольги в Українській Греко-Католицькій Церкві в Чикаго, де він зрештою приступить до своєї першої сповіді, стане вівтарником, членом управи храму св. Борисо-Глібського молодіжного братства, учасник хору «Крилос». У 2000 році почав канторство та самостійне навчання літургіки на парафії.\r\nО. Протодиякон Марко навчався в університеті DePaul University, де отримав ступінь бакалавра. У 2005 році отримав ступінь бакалавра наук та богослов’я. Разом із ступенем бакалавра, Марко також закінчив курси в Антіохійському Домі Студій та Інституті Святих Апостолів Пармської Єпархії УГКЦ. Він також отримав ступінь MBA в Бенедиктинському університеті.\r\nУ 2005 році він став кантором Української Греко-Католицької Церкви св. Йосифа Обручника в Чикаго, а невдовзі став керівником хору та відродив парафіяльний хор. Перебуваючи на парафії св. Йосипа, Марко допомагав і завершував різні літургійні тексти для використання вірними. Працював також у парафіяльній канцелярії.\r\nУ 2011 році він одружився з Андреа Максимів, у 2013 році у нього народився син Даміан, а в 2017 році – дочка Таїса. Марко був рукоположений у іподияконат у липні 2018 року, а потім у святий дияконат 12 серпня 2018 року єпископом Венедиктом (Алексійчуком).\r\nУ 2023 році возведений у сан протодиякона. Нині о. Диякон Марко бере активну участь у літургійному та душпастирському житті парафії св. Йосифа Обручника і зараз є головою літургійної комісії єпархії св. Миколая в Чикаго та директором з питань дияконських покликань і професором Інституту місії св. Миколая Чиказької єпархії.",top,https://stjosephukr.com/wp-content/uploads/2024/06/fr.-marko.jpg,,,,c-1719150456,, "о. Богдан Налисник",сотрудник,2,,,"2018 – тепер\r\n\r\no. Богдан Налисник народився 15 лютого 1969 в с. Станків, Львівської області.\r\n\r\nУ 1984 році закінчив восьмирічну Станківську середню школу і вступив на навчання до Бориславського медичного училища за спеціальністю фельдшера-акушера, яке закінчив у 1988 році. У 1988-1990 роках проходив військову службу в лавах радянської армії як медик. Після повернення з армії працював фельдшером у с. Лисовичі. У вересні 1990 року о. Богдан вступив до Львівської Семінарії св. Духа, проте вже у 1991 році поїхав вивчати філософію до Вищої Богословської Школи в Хорватії, яку закінчив у 1993 році. Після її закінчення, повернувся до України, де продовжив навчання в Івано-Франківській Духовній Семінарії. 12 травня 1995 року отримав дияконські свячення, а трохи згодом, 14 жовтня того ж року – ієрейські.\r\n\r\nУ 1996 о. Богдан переїжджає до США, де першою його парафією стає церква св. Архистратига Михаїла у м. Ґартфорд. З вересня 1996 до 1997 служив сотрудником при катедрі св. Миколая в Чикаго. З 1997 по 2000 о. Богдан служив адміністратором парафій св. Івана Хрестителя (м. Белфілд Меріленд), св. Димитрія (м. Ферфілд, Меріленд), Успіння Богородиці (м. Омага, Небраска), св. Йосифа, св. Юрія (м. Лінкольн, Небраска). У вересні 2000 року був призначений віце-ректором, а згодом ректором катедри св. Миколая, де він служив до липня 2018 року. З лютого 2016 до вересня 2018 перебував на посаді Чиказького декана. Зараз о. Богдан служить у церкві св. Йосифа Обручника. Одружений, має двох доньок.\r\n\r\n ",top,https://stjosephukr.com/wp-content/uploads/2024/06/fr.-bohdan.jpg,,38,773-510-9445,c-1719150456,,