Будь ласка, повідомте в офіс прихід принаймні за шість місяців до передбачуваної дати для забезпечення належної підготовки до цього все життя. Будь ласка, зателефонуйте 773-625-4805.

Обряд вінчання

Богослужіння, пов’язані з таїнством подружжя, в українській греко-католицькій церкві є по-своєму унікальні, але найбільша їх цінність є в тому, що вони залишилися майже незмінними з моменту виникнення багато століть тому. Заручини і вінчання, як два окремих обряди, відбувалися у різний час і є найстарішими, створеними Богом: “Не гоже, щоб чоловік був сам”.

Першим обрядом є обітниця – те, що ми сьогодні називаємо заручини. Колись це був обмін обручками у церкві, де заручені обіцяли одружитися. Згодом, молода пара просила благословення в обох пар батьків, а отримавши його, входила до церкви разом, щоб повінчатися як чоловік і жінка.

Перед лицем громади, як свідка, молода пара приїжджає до церкви з дому нареченої. У такий спосіб, наречені ще раз підтверджують, що вони нікому іншому не присягали і виявляють свою вільну волю і згоду бути чоловіком і дружиною. З плином часу, два обряди (заручини і вінчання) об’єдналися в один і такий вигляд має обряд вінчання до сьогодні.

Обручки, кола без початку і кінця є видимими знаками виняткового зобов’язання, віри, любові один до одного. Персні, безперечно, є символом обручення, а обмін ними означає, що у подружньому житті слабкості одного партнера будуть компенсуватися сильними сторонами іншого. Кожен окремо новозаручені не є довершеними, а разом – вони досконалість. Таким чином, обмін обручками символізує те, що кожен з подружжя буде постійно доповнювати один одного. Головне значення цього таїнства прекрасно відтворюється у молитві, де священик читає різні приклади з Святого Письма, і саме тоді бере обручки. Перед обміном, священик бере кожен перстень окремо і робить знак хреста на чолі молодих, що символізує рівність чоловіка і жінки перед очима Бога.

Після заручин, священик веде молоду пару до церкви. Хор чи дяк співає Псалом 127 (128), який говорить “блаженні всі, що бояться Господа і ходять шляхами Його”. Вхід до храму може символізувати нам вхід подружжя з мирського світу в світ Божий, y прийдешній світ.

На тетраподі вже лежать Святе Євангеліє, чаша з вином, і шлюбні вінки (корони). Палає свічка, яка нам нагадує, що Христос є “світло світу”, який віддав себе, як світло для подружньої пари, щоб вона “не блукала в темноті, але мала світло життя”. Молодим дають свічки тримати впродовж цілої служби. Свічки – це ніби ті лампи, про які розповідає нам Біблія, коли п’ять дівиць, маючи достатньо олії в лампах, змогли побачити нареченого Христа у темряві ночі. Свічки символізують духовну готовність подружжя прийняти Христа, який благословляє їх через це святе таїнство.

Вишиття на рушниках, переплетене нитками різних кольорів, відображає всі аспекти людського життя: родину, любов, традицію, труднощі і віру в Бога. Той рушник, на якому вони стоять у церкві означає початок їхнього спільного життя. Перед тим, як подружжя почне свою спільну подорож, нареченим зв’язують руки вишитим рушником. Це означає їхню єдність і непорушність, яку вони розділяють тепер у цій подорожі.

Покладення вінків на голови наречених є найурочистішим моментом і клімаксом Богослуження. Найдавніші Візантійські корони, як релігійні, так і світські, були справжніми вінками, зробленими або з гілок оливкового дерева стефанотіс, що грецькою означає “корона”. Коли християнство прийшло до України, мірта замінила цю рослину. Отже, вінки з мірти кладуть на голови подружжя, на знак тої слави і честі, якою Бог їх наділяє під час Таїнства. Їх коронують на царя і царицю власного маленького царства – дому, у якому буде правити мудрість, справедливість, чесність, любов, мир і гармонія. Щоб наголосити на рівності кожного у подружжі і єдності, молода пара тричі обмінюється вінками. У ранньохристиянські часи молоде подружжя носило вінки впродовж цілого тижня.

Традиція, коли наречені п’ють вино з однієї чаші символізує, що у подружньому житті вони повинні порівну все ділити між собою. Чаша вина – це нагадування нам про чудо в Кані Галилейській. Той факт, що Ісус вирішив зробити своє перше чудо на весіллі в Кані, є найглибшим свідченням тієї величі, яку вділив Господь спільності чоловіка і жінки. З того часу, як Ісус перетворив воду на вино у Кані, Він і надалі продовжує перетворювати “воду” звичайних стосунків на “вино” священного подружжя. На згадку про перше чудо, зроблене Ісусом, Наречена і Наречений п’ють з одної чаші з вином, як знак єдності один з одним і з Христом.

Обхід навколо тетраподу під час обряду нагадує нам, що в центрі нашого життя має бути Ісус Христос, який є присутній під час церемонії у святому Євангелії на тетраподі. Символічний танок радості в Божій присутності здійснюється по колу, коли священик веде молоду пару, тримаючи їх за руки. Цим Церква підкреслює своє молитовне бажання, щоб молода пара йшла по житті слідуючи за досконалим і безпечним Словом Божим.

Трійний обхід є підтвердженням їхньої віри у Пресвяту Трійцю, і Присутність Божу у їхньому житті у божественному, людському і духовному вияві. Під час обходу, молода пара також цілує ікони Ісуса Христа і Матері Божої, які тримають старости.