Коли святі марширують!
O, коли святі марширують!
О як я хочу з ними!
Коли святі марширують!

Цей веселий і життєрадісний приспів пісні гурту «Діксіленд Джаз» часто
грають на похоронах у старому французькому кварталі Нового Орлеана. Проте цю торжествуючу радість майже ніколи не асоціюють ні з похоронами, ні з святими.

Дуже часто багато з нас уявляють собі святого – як людину, яка іде зі
складеними в молитві руками, опущеними додолу очима та блаженним виразом обличчя. Таке обличчя швидко хмуриться від людського щастя та радості. Проте саме Св. Тереза ​​Авільська молилася колись: «Cпаси нас, Господи від понурих і сумних святих». Святий, сповнений дарами Святого Духа, є найрадіснішою людиною у світі. І цей дар можна побачити деколи у найскладніших людських
стражданнях.

Перша неділя після П’ятидесятниці присвячена святим. Ми пригадуємо всіх святих – померлих і тих, що ще живуть. Ще одна хибне уявлення щодо святості – що вона приходить після смерті. Утім цей дар нам даний зараз. Бути святим – це наше покликання, наше призначення, підписане знаком Хреста. У молитві, яку над нами читали колись, говориться, що ми станемо “духовними ягнятами з отари
Христової, дітьми світла, синами і дочками Христового Царства”. Через занурення у воду та силу Святого Духа ми стали частиною смерті, поховання та воскресіння Христа. Після того нас скріпили даром Святого Духа, щоб ми жили цим чудовим життям, дарованим нам. Нам подарували запалену свічку, як знак того, що ми маємо йти по життю, як діти світла. І ми стали святими!

Отже, шановні читачі, ви зараз святі. Ми горнемося одні до одних як духовні ягнята стада Христового. Якби св. Павло сьогодні написав нам листа, він би почав його словами: «До парафіян св. Йосифа» і називав би нас «святими Божими людьми».
Сумно визнати, але досить часто ми не відчуваємо себе духовними ягнятами, і не завжди чинимо як святі люди. Так, ми забуваємо про це, тому сьогоднішній день – це нагадування. Нагадування про те, що ціла гурма святих марширує перед нами. Сьогоднішнє Євангеліє говорить, що вони це роблять аби підбадьорювати нас на нашому шляху.

Цим святом ми не вшановуємо гурт «безсмертних», людей, відособлених від звичайного людського досвіду. Ті щоденні труднощі та турботи, які ми переживаємо, вони теж зазнавали за життя. Вони намагалися жити таким життям, яке описав кардинал Сухард: «Бути святим – означає жити так, щоб життя людини не мало сенсу, якби Бога не існувало». Вони пережили сумніви, слабкість,
самотність і страх – як і всі ми. Так як і ми, вони не були ідеальними людьми.

Що у них було спільного? Я думаю, що вони серйозно поставилися до
завдання бути людиною. Вони серйозно сприйняли стару формулу, якої нас навчали у дитинстві: «Хто тебе створив? Бог створив мене. Чому Бог створив тебе? Бог змусив мене пізнавати Його, любити Його і служити Йому в цьому світі і бути щасливим з Ним у наступному».

Гурма святих підбадьорює нас у змаганні і на нашому шляху до мети, якою є Христос. Славна корона включає в себе, так званих «канонізованих» святих і незліченну кількість інших. Серед них є і ті, кого ми знали в житті – батьки, родичі, друзі.

Святий Павло запитує, чи є щось, що нам заважає, що збиває нас з пантелику і заважає рухатися далі? Важливо, не відводити очей від Ісуса. Він стоїть з гурмою людей з широко розкритими обіймами, щоб прийняти нас до числа тих, які крокують до слави.

Завтра розпочинається період, який колись був відомий як “Апостольський піст” або Петрівка. Він триває до 29 червня, празника рівноапостольних свв. Петра і Павла. Це не строгий піст, але, можливо, непогано було б зберігати дух молитви та посту за мир у світі та безпечне повернення військових чоловіків і жінок до своїх
родин і домівок.